/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2F5e8683d262cdb6ae966c989d46b41add.jpg)
Мобілізація, розмова із Зеленським, конфлікт із Кошовим: Іван Люленов ексклюзивно для Фокусу
Іван Люленов — людина багатьох талантів. Гуморист, актор, співак, блогер, винороб... Але ким він почувається насправді? В ексклюзивному інтерв'ю Фокусу артист розповів, чому залишився в Україні незважаючи на війну, як гумор змінив його життя і чи планує він отримати українське громадянство.
В інтерв'ю Фокусу Іван Люленов розповів про конфлікт з Євгеном Кошовим, мобілізацію в Україні, кохану дівчину і чим вона займається, а також розмову з Володимиром Зеленським. Детальніше — читайте в інтерв'ю.
Комік, гуморист, актор, блогер, співак, винороб — хто сьогодні Іван Люленов? У якому амплуа ви себе базово позиціонуєте і в ролі кого найбільше хочете себе реалізувати?
Я хочу бути артистом — це моя мрія, а також єдине, що я вмію і чим займаюся все життя. Мене завжди більше тягнуло до співу. Моя мама співала в хорі й часто розповідала мені про свою нереалізовану мрію стати співачкою, адже її батьки не дозволили їй обрати цей шлях. Напевно, слухаючи цю історію з дитинства, я підсвідомо поставив собі за мету втілити її мрію.
Я вірю, що життя коротке, і важливо займатися тим, що приносить справжнє задоволення, тим, від чого горять очі. Для мене це музика і сцена. У майбутньому до цього можуть додатися нові грані, але вони будуть лише доповнювати одна одну. Головне — творити, бути корисним і, найважливіше, насолоджуватися процесом.
Ні для кого не секрет, що ви громадянин Молдови. Як так сталося, що незважаючи на пандемію і війну ви залишилися в Україні? Чи хотіли колись отримати громадянство України?
Я народився і виріс у Молдові, де виступав ще в студентські роки. І коли приїжджаю туди, завжди можу виступити де завгодно.
Проте мій шлях як артиста розпочався саме в Україні — з КВК, "Ліги Сміху", "Розсміши коміка"... Пам'ятаю, як жив у селі, дивився "Х-Фактор" і мріяв потрапити на це шоу. Поділився цією мрією із сусідом — він тільки посміявся. Розповів колезі, з яким ми разом грали на гітарі, — і він теж поставився до цього скептично. У результаті я нікуди не поїхав, бо не мав жодної підтримки.
Коли ж ми вперше приїхали до Одеси на "Лігу Сміху", я зрозумів, що мені дуже подобається ця країна, і я хочу бути тут.
Ми не можемо вибрати, де народитися, але можемо вибрати, де жити і якою мовою говорити. Дорослішаючи, кожен сам вирішує, ким він хоче стати. Я обрав Україну. З 2016 року саме тут розвиваюся як артист.
Коли почалася повномасштабна війна, як і всі, я відчув страх. Але потім усвідомив, що знову стою перед вибором. І я обрав залишитися — жити тут, творити тут, допомагати, чим можу.
Ви починали з програми "Розсміши коміка", потім "Ліга Сміху". Чи продовжуєте ви свою роботу зі "Студією Квартал 95"? Що вам дали ці проєкти?
Зараз я — тренер "Ліги Сміху". Мене запрошують, і я із задоволенням беру участь у проєкті, який свого часу дав мені потужний поштовх і став стартом моєї кар'єри артиста.
Вважаю неймовірно цінним, що існують такі проєкти, які відкривають можливості для тих, хто мріє стати артистом чи гумористом. Це важливий майданчик для розвитку, де талант може розкритися на повну.
Чи спілкуєтеся зараз із учасниками "Ліги Сміху"?
Так, більшість із них зараз — популярні блогери, ютубери, сценаристи або рекламники. Ми часто зустрічаємося на зйомках шоу, і "лігосмішники" завжди підтримують одне одного. А коли бачимося, то щоразу з посмішкою згадуємо минулі часи.
Коли востаннє спілкувалися з Володимиром Зеленським і про що була розмова?
Ми виступали на корпоративі, де був і Володимир Олександрович — уже як президент. Після нашого номера я підійшов до нього потиснути руку. Він усміхнувся, був радий мене бачити, запитав, як у мене справи і чи потрібна якась допомога. Я відповів, що все добре і допомога не потрібна. Привітав його з обранням на посаду президента, побажав успіхів — і на тому все.
Потім я зайшов у гримерку до колег і розповів їм, що президент пропонував допомогти, а я відмовився. Хлопці вибухнули сміхом, а потім, м'яко кажучи, висловили своє обурення моєю відповіддю. Їм явно не сподобалося, що я так легко відмовився від пропозиції!
Ви не приховуєте, що маєте різні політичні розбіжності з рідними. На вашу думку, чи можна зберегти добрі сімейні стосунки, маючи різні політичні погляди?
Я вважаю, що зберегти стосунки можна, звісно. Усе залежить від людей, і кожен випадок — індивідуальний.
У мене хороші стосунки з батьками, хоча в нас є розбіжності. Але це мої батьки, я їх люблю і знаю, що вони — хороші люди, які нікому не бажають зла. Просто в них немає доступу до об'єктивної інформації, їхнє оточення формує певний світогляд.
Загалом я розумію, чому вони думають так, а не інакше, і звідки це береться. Тому ми намагаємося не торкатися таких тем у розмовах.
Коли востаннє були в Молдові? Чи не було проблем через вашу політичну позицію?
Востаннє я був у батьків на Різдво. Зазвичай їду тільки до них і майже ні з ким у селі не спілкуюся, тож через свою позицію жодних проблем не маю.
У Кишиневі багато молоді, і загалом більшість людей там підтримують Україну, виступають за європейський шлях розвитку і засуджують російських окупантів.
Ви зараз живете в Україні? Орендуєте квартиру чи маєте власну?
Так, я живу в Києві, орендую квартиру. Хотів би мати власний будинок, але поки що на власну нерухомість не заробив.
Бути артистом — важко назвати справою, яка приносить стабільний дохід. Люди, які обирають цей шлях, точно роблять це з любові до мистецтва. Інакше пояснити складно.
Нещодавно ви поділилися, що вже познайомили свою кохану з батьками. Розкажіть про неї, чим вона займається? Вона також із творчої сфери?
Моя кохана Ліза теж із творчої сфери. Вона професійна танцівниця, яка працювала в балеті Монатіка, Макса Барських, KOLA, Ані Трінчер, Олени Омаргалієвої та багатьох інших артистів.
Зараз Ліза танцює в шоу-балеті відомих виконавців, а також проводить майстер-класи з танців. Крім цього, вона дуже захоплюється медитацією і всім, що пов'язано з духовним розвитком.
В Україні досі триває мобілізація. Як ви ставитеся до мобілізації артистів? Чи не було думок мобілізуватися в Україні?
Боляче дивитися на те, що відбувається. У мене багато знайомих артистів, які служать, і є ті, хто продовжує працювати.
Маю молдавський паспорт, і це не так сильно зачепило мене, щоб я зараз висловлював свою думку чи коментував цю тему. І навіть на 1% не відчуваю того, що переживають хлопці, яких мобілізували. Тому я не маю права коментувати це.
У мене були думки пройти БЗВП, як і у всіх хлопців... Це наша реальність, і я хочу жити тут, тому такі думки були. Не хочу робити гучних заяв, хоча можливість у всьому є.
Головне — підтримувати одне одного, вистояти морально і, загалом, триматися.
Багато ваших колег зі "Студії Квартал 95" та інших гумористичних шоу залишилися в тіні під час війни. Як ви ставитеся до того, що деякі артисти просто "перечікують", а не висловлюють чітку позицію?
Це треба запитати в них. Я не можу коментувати всіх одразу й узагальнювати — це неправильно. Є різні випадки і різні артисти.
Чи правда, що у вас був конфлікт із Євгеном Кошовим? Якщо так, то через що?
Він не хотів пити моє вино, яке я привіз із Молдови, із села (сміх). Я йому пропонував, але він не дуже хотів... Адже був на сцені і працював. Відмазка, звісно, така собі, але я трохи образився (усміхається).
В одному з інтерв'ю ви говорили, що у вас були проблеми з телевізійним керівництвом. Можете розповісти більше? Що сталося?
Потрібен конкретний приклад. Хоча проблем у мене ні з ким не було, але, можливо, були якісь непорозуміння.
Багато зірок зараз виїжджають за кордон через війну. Ви ніколи не думали переїхати кудись, наприклад, у Європу чи США?
Думав про це тільки на початку повномасштабної війни у 2022 році. Тоді був стрес і нерозуміння, що робити, тому в голові я прокручував усі варіанти. Але для мене завжди найкращим містом у світі був Київ, хоча я не надто багато подорожував. Але з того, що бачив, це точно Київ. І жити я б хотів тут. До того ж Молдова дуже поруч, і є можливість поїхати до батьків і друзів.
У мене молдавський паспорт, але все одно я виїжджаю мінімальну кількість разів. І то в Молдову. У мене є також два брати, вони живуть у Німеччині, і з ними бачуся раз на рік, якщо все добре.
Дуже хочеться, щоб виїзд за кордон знову став чимось нормальним і доступним.
Як ви ставитеся до можливого отримання українського громадянства? Чи хочете залишитися в Україні назавжди?
Для початку дуже зрадію, якщо отримаю посвідку на постійне проживання... Це вже буде супер! А далі може й громадянство дадуть, хто його знає. В Україні моя кохана, моя мрія про велику сцену, вже рідні для мене вулиці, міста і, головне, люди. Тому, звісно, я хотів би тут залишитися... Вірю в Україну і в українців, вірю у світле майбутнє і в те, що на українській землі настане мир.
І хоча сил на оптимізм дуже мало (особливо коли слідкуєш за новинами), все одно слід не опускати руки, не здаватися — це те, що мені завжди допомагало. І зараз допоможе.
Раніше Фокус публікував інтерв'ю з Катею Осадчою.

