Як Україні стати Ізраїлем XXI століття

Трампівські США висунули «свій» варіант резолюції Генасамблеї ООН з приводу третьої річниці початку Великої війни. Лапки я поставив через те, що там враховані «російські побажання». Олігофрен Небензя уже схвалив і сказав, що підтримає. Не аналізую – бо нема чого, та й гидую копирсатися у цьому лайні.

Мені уже нецікаво скільки голосів набере той чи інший проєкт. Нам про інше треба говорити і думати.

Очевидна і кричуща несправедливість пред’являє права на свою постійну присутність у світовому порядку денному. Там все поставлено з ніг на голову. Оця от вимога усунути «першопричину конфлікту».

Комусь ще треба пояснювати, що це за «першопричина» така? Ну, нехай, повторюю: першопричина – це саме існування незалежної України. Нічого не нагадує? Правильно! Україна остаточно зайняла нішу «Ізраїлю 21 століття». При всіх відмінностях, але й дивовижних співпадіннях.

Терористичний Хамас учиняє погром 7 жовтня. Армія Ізраїлю відповідає, не може не відповісти з усіма запобіганнями жертв серед «мирного населення». Тим часом, ООН, яка багато років під виглядом «гуманітарної допомоги» фінансувала хамасівських людожерів, «засуджує Ізраїль» за «геноцид», якого там і близько не було, за усіма визначеннями. Уже багато років від Ізраїлю вимагають погодити створення власної держави тими, хто права на існування Ізраїлю агресивно не визнає.

На Україну щось подібне чекає, нехай і з інших приводів. І справа тут аж ніяк не у фарбованому рудому гамадрилі. Це загальносвітовий тренд, епоха постправди, яка покликана легалізувати мракобісся. Українцям треба це спокійно прийняти і навчитись протистояти. Як? Теж використовуючи ізраїльський досвід, накопичений уже за багато десятиліть. І треба знати, що «резолюціями ООН» не обмежиться.

І проросійськими (пропалестинськими) акціями у Європі та в Америці – не обмежиться теж. І в тих, і в тих братимуть активну участь українці (євреї). От скільки надій ми завжди покладали на українську діаспору в США? І що? Проголосували за Трампа, хоча все з ним було ясно, не переймаючись, чим це відгукнеться їхній «історичній батьківщині».

І ще важливо. В Ізраїлі – демократичній країні – миряться зі своїми громадянами-євреями (серед них є відомі і дуже відомі люди), які настирливо вимагають «поступок палестинським сусідам». І в Україні такої публіки вистачає і з нею теж доведеться навчитися співіснувати.

В Ізраїлі є євреї, які взагалі заперечують єврейську державу. І серед українців тих, для кого Україна – це ніщо, не бракує. І їх теж треба буде терпіти, нейтралізуючи п’яту колону, як в Ізраїлі, абсолютною більшістю громадян обох статей і різного віку, хто свідомо служитиме у ЗСУ, а у резерві – буде готовий без рюмсання іти на кількамісячну перепідготовку.

Звісно, нам треба повсюдно просувати українське. Але зараз культура, українські зірки і загалом – пісні – не матимуть вирішального значення. Зрештою, від Голокосту євреїв не врятували ні сотні Нобелівських лавреатів, ні Ойстрах з Міхоелсом, ні сам Ісус Христос… От зброя – від автоматів до літаків власного виробництва – то інше діло.

І отоді лише ХХІ-ше стане століттям України. Як ХХ-те стало століттям Ізраїлю. А у ХХІІ-му можна буде трохи перепочити. Нащадкам.