Леся Литвинова - у програмі «За спиною»: Коли приходять вбивати твоїх дітей, треба братися за сокиру

Матір п’ятьох дітей і волонтерка Леся Литвинова з чоловіком на початку повномасштабного вторгнення без вагань подалися до військкомату, аби отримати зброю, оскільки на Київщині, між Димером та Гостомелем, в окупації опинилися всі їхні діти.

У новому випуску проєкту Укрінформу «За спиною», що вийде у суботу, 22 лютого, о 14:00, Литвинова розповіла про те, як вона в один день змінила своє й до того неспокійне життя волонтерки на сповнені ризику фронтові будні саперки.

За словами військової та волонтерки, вона ніколи не думала, що доведеться воювати, але події у той страшний день, 24 лютого 2022 року, розвивалися так, що у них з чоловіком не було вибору – діти опинилися самі в окупації.

«Свого часу я продала квартиру в Києві і купила дім майже у лісі. Така собі мрія соціофоба – будиночок у дачному кооперативі між Гостомелем і Димером. Коли неминучість війни стала очевидною, ми з чоловіком були певні, що за містом буде безпечніше, тож звезли туди усіх дітей, навіть старших, котрі жили вже самостійно», – пояснила волонтерка.

Утім, за її словами, зовсім скоро стало зрозуміло, що саме там перебувати найнебезпечніше. «У фонді (благодійному фонді «Свої», співзасновницею якого є Леся – ред.) тоді було гаряче, безліч нагальних завдань, тож ми працювали допізна і не встигли виїхати до комендантської години. На ранок були підірвані мости. Мої діти опинилися в окупації», – пригадала Литвинова.

Волонтерка запевнила: вони з чоловіком без вагань вирішили йти до військкомату, аби отримати зброю. І це, за словами Лесі, зовсім не про «залишити дітей», як докоряють деякі люди. «Ми всі опинились в ситуації, коли можна або битися, або здохнути. Напевно, в момент, коли приходять вбивати твоїх дітей, тримати їх за руку – це для них важливо. Але замість того, аби тримати їх за руку, можна взяти сокиру і намагатись битися усіма наявними в тебе способами», – емоційно зауважила Литвинова.

Коли дітям вдалося вирватися з окупації, батьки уже дали присягу. Як розповіла волонтерка, вони з чоловіком разом потрапили в інженерно-саперний взвод. Удвох ходили на небезпечні завдання і навіть поранення отримали від одного снаряду.

Кілька контузій і травми хребта змусили Литвинову демобілізуватися, щоби підлікувати спину. Утім, за її словами, питання її повернення на службу – це лише питання часу.

«Звичайно, мені хочеться побільше побути з дітьми. Я їм потрібна. Мені дуже хочеться вірити, що прийде хтось, хто візьме зброю і замінить мене, але щось черги не бачу. Коли біля військкоматів будуть такі черги, які були в лютому 2022-го, я думаю, що зможу сказати дітям, що залишуся з ними», – запевнила волонтерка.

Повне інтерв’ю з ветеранкою ЗСУ можна буде переглянути на новому Ютуб-каналі Укрінформу.

Леся Литвинова – відома волонтерка, співзасновниця БФ «Свої», ветеранка ЗСУ. В минулому – успішна режисерка, працювала над створенням документальних фільмів і проєктів для телеканалів СТБ та Інтер.

Після подій на Майдані, окупації Криму та початку війни з РФ організувала допомогу переселенцям з окупованих територій.

На початку повномасштабного вторгнення вступила добровільно до лав ЗСУ. Служила солдаткою-сапером в інженерно-саперному взводі 207-го батальйону 241-ї бригади тероборони. Демобілізувалася після поранення під Бахмутом.

Як повідомлялося, Укрінформ запустив новий проєкт «За спиною», мета якого – показати, як військові та ветерани, котрі пережили критичні для виживання умови, долають труднощі, а також розкрити психоемоційні аспекти, які часто залишаються поза публічною увагою.