Три роки повномасштабної війни з Росією: Світан розповів, що чекає на Україну далі

Росія спробує до квітня зупинити війну, а в червні-липні знову піде в наступ, вважає полковник запасу Роман Світан.

24-го лютого – третя річниця початку повномасштабної війни Росії проти України. Незважаючи на те, що ситуація на полі бою зараз складається не на користь української сторони, і війська Російської Федерації нехай повільно, але наступають, Україна вистояла і продовжує битися.

Про те, на скільки ще може затягнутися війна, які перспективи переговорного процесу про її завершення, який ініціював Трамп, чим небезпечна пауза в бойових діях для нашої країни, а також чи варто Україні сподіватися на справедливий мир, в інтерв'ю Главреду розповів військовий експерт, полковник запасу Роман Світан.

Перед тим, як ми поговоримо про прогнози і спробуємо змалювати можливі сценарії подальшого розвитку подій у війні, я б хотіла поцікавитися вашою оцінкою поточної ситуації на фронті загалом. З яким станом справ на полі бою ми підходимо до третьої річниці повномасштабної війни?

Росіяни закінчують наступальну операцію 2024 року, під час якої за минуле літо вони планували вийти на кордони Донецької та Луганської областей. Однак вирішення цього завдання затягнулося до початку 2025-го, і російським військам не вдалося дійти навіть до кордону Дніпропетровської області. На Луганському напрямку війська РФ взагалі нічого не зробили: як ми контролювали частину Луганської області в районі Білогорівки (це Сіверський напрямок), так і контролюємо. Тож завдання росіян не виконано.

При цьому всі сили і засоби, які були зібрані противником для літньої кампанії 2024 року, вже увійшли в бойове зіткнення. Додаткових резервів у Росії немає. Усі оперативно-тактичні резерви РФ зараз уздовж лінії фронту виконують бойові завдання.

Крім того, росіянам дуже завадила наша операція на Курському напрямку: через неї противнику довелося відвести в Курську область до 100 тисяч бійців, із них уже близько 50 тисяч відмінусовано "двохсотими" і "трьохсотими", ще 50 тисяч досі воюють на тому напрямку. 100 тисяч – це ті війська, яких росіянам не вистачило на Покровському напрямку, чому вони й зависли там.

Ми втримали східний фронт, хоча він міг посипатися під ударами численного угруповання російських військ. Тепер сили противника там у невигідному для них становищі: наші війська, які утримували Курахове, не дали росіянам розвернути лівий південний фланг для вирівнювання фронту по лінії Покровськ – Велика Новосілка і зараз розмотують сили противника в цьому оперативному вклиненні.

Резервів, які вже увійшли в бойове зіткнення, у Росії залишилося на півтора-два місяці. Йдеться про резерви, здатні виконувати наступальні операції. До кінця квітня росіянам потрібно буде завершувати наступальні операції і переходити в оборону. Причому на деяких позиціях їм доведеться відкочуватися, оскільки резервів немає навіть для того, щоб зупинити бойові дії. Війну можна швидко почати, а от зупинити її дуже складно.

До кінця квітня перед росіянами стоятиме завдання – зупинити бойові дії, щоб ми не пішли в контрнаступ. Чому ми зараз і чуємо певні заклики припинити вогонь саме до цього терміну.

Наразі ситуація для нас не така, як би нам хотілося: сил і засобів недостатньо, що не дає змоги просто зараз почати операції на деяких позиціях. Але, тим не менш, у нас є резерви – щонайменше кілька сотень тисяч правоохоронців, які можуть стати в стрій і підтримати піхоту. У нас є підтримка щонайменше Європи. Нам потрібна підтримка Америки – нам дуже важко буде обходитися без американської військової допомоги. Але, найімовірніше, вона не припинятиметься, оскільки вже є бачення процесів закупівлі озброєнь у США для нас Європою.

Тому для нас вимальовується досить непогана перспектива: коли росіяни видихнуться, наприкінці квітня або на початку травня ми зможемо почати свою операцію з відновлення територіальної цілісності.

Дивіться відео, в якому полковник запасу Роман Світан поділився прогнозом щодо подальшого перебігу війни Росії та України:

Чи бачите ви загрозу прориву російських військ на будь-яких ділянках фронту?

На даний момент – ні. Загроза прориву фронту була торік. Російським військам вдалося прорвати у нас першу і другу лінії оборони і здійснити оперативне вклинення на глибину близько 50 км – так противник фактично дійшов до Покровська. Однак там його запал зник, вичерпався.

Тож наразі росіянам нічим проривати фронт. Вони мають піти в оперативну паузу, щоб можна було спланувати якийсь прорив на будь-якій ділянці фронту.

Будь-які військові операції діляться на етапи: накопичення, розгортання, наступу, оборони, знову накопичення тощо. Так от у росіян зараз закінчується наступальний етап, і вони повинні піти в етап накопичення, тобто в глуху оборону. А для цього найкраще створити оперативну паузу, яка триватиме від місяця-півтора до трьох-чотирьох місяців, щоб противник міг накопичитися і рушити далі.

У принципі, все це вкладається в "хотілки" Путіна, які ми зараз чуємо: у квітні зупинити бойові дії під виглядом мирних перемовин, за цей час накопичити сили і засоби, а з червня-липня продовжити наступ і проводити літню кампанію 2025 року.

Ось тоді в нас може виникнути загроза прориву. Якщо ми, звичайно, підемо на ці мирні переговори.

Із чим, на ваш погляд, у російської армії зараз найбільш явні проблеми? Те, що проблеми є, це ми бачимо: помітна нестача деяких видів техніки – напевно, не просто так російське міноборони "посилило" російську армію віслюками для перекидання вантажів на фронт. Чим і як Росія воюватиме далі?

У Росії є проблеми оперативні та стратегічні.

Оперативні проблеми виникли в росіян через те, що велику кількість сил і засобів вони витратили на військову кампанію 2024 року. Однак ці проблеми можна вирішити. За умови, що ми дамо Росії можливість відновитися – кажу про оперативну паузу.

До оперативних проблем Росії належать:

Підкреслюю, все це оперативні проблеми, які Росія може вирішити, якщо буде оперативна пауза.

А от стратегічні проблеми Росія вже ніколи не зможе розв'язати, якщо ми продовжуватимемо бойові дії, особливо знищуватимемо російську вуглеводневу і металургійну галузі, а також перекачування нафти і газу. Усе це веде до знищення російської економіки. Саме на це зараз нам потрібно робити наголос. Адже санкції України, які зараз накладають наші спецслужби і всі роди військ дальніми засобами ураження, вже ніколи не знімуть з Росії. Ці дії здатні призвести до повного розвалу російської імперії. Саме так свого часу розвалився Радянський Союз під економічним тиском.

Тож стратегічну проблему Росії потрібно просто підтримувати і посилювати. І ми вже це можемо робити. Три роки тому ми цього не могли, а зараз Україна може виробляти досить велику кількість безпілотників і ракет, здатних знищити російські економічні та військові потужності як мінімум на європейській частині Росії. Цю проблему росіяни ніколи не вирішать, і вона стане могильною плитою для Російської Федерації.

Питання про миротворчу активність Дональда Трампа, бо так чи інакше вона впливатиме на перебіг війни. Якщо оцінювати реальні кроки нової американської адміністрації – не заяви, яких звучить дуже багато, а кроки, то куди, на вашу думку, в якому напрямку, до чого Трамп підштовхує цю війну? У якому її результаті він зацікавлений?

Інтереси Трампа теж розбиті на кілька етапів. Зараз Трамп стурбований тим, як податися на здобуття Нобелівської премії миру. Тому Дональд Трамп зараз буде носитися з миром і намагатиметься стати таким собі "голубом миру", щоб потім можна було літати по всьому світу і гадити всім на голови. Приблизно таке завдання стоїть зараз перед Трампом, і, поки він буде його вирішувати, ми тільки й чутимемо від нього: мир, мир, мир. Приблизно в такому режимі будуть заяви і кроки Трампа.

Щойно Трамп зрозуміє, що з Нобелівською премією миру він пролітає (його туди ніхто і близько не підпустить, особливо після заяв про геноцид палестинського народу), він перейде до кроків з підтримки зусиль України проти Росії. Цей етап почнеться ближче до літа або, можливо, до кінця літа. Думаю, до літа всі крапки над "і" будуть уже розставлені.

А поки треба дати цьому ковбою пробігтися по базару. Нехай побігає, адже поки з нього вся дурь не вийде, він не заспокоїться. Не потрібно звертати на Трампа особливої уваги – нам своє робить. Наше завдання – відновлення суверенітету і територіальної цілісності, а також створення силового блоку з європейськими силовими структурами, і це вже відбувається.

До речі, Європа прокинулася через Трампа, через його непередбачуваність і безбашенність техаського ковбоя, який ще не спиляв мушку на своєму револьвері (краще б спиляв, а то, не дай Боже, нарветься на такого ж ковбоя – боляче буде).

Дій як таких Трамп не буде здійснювати. Зараз американці вирішують питання Близького Сходу. Українська проблематика йде десь на другому-третьому, а, може, навіть на четвертому плані. Щоправда, питання Близького Сходу Штати можуть намагатися вирішувати за рахунок України, це вже видно. Зокрема, Трамп намагається схилити Москву до поступок щодо Палестини, Ірану та близькосхідної проблематики, торгуючи Україною і намагаючись продавити "стамбульський договорняк".

Але хочеться сказати з цього приводу одне: не впихуй невпихуване. Не впихнеться питання України в цю проблематику. Якщо 2022 року це не вдалося зробити, то 2025-го вже точно не впихнеться.

Якщо, як ви кажете, Трамп намагається "торгувати Україною", то чи є в нас тут опція "не продатися", а встояти і диктувати свій порядок денний, відстоювати свої власні інтереси? В України є ресурси для того, щоб це робити?

Щонайменше в України немає опції продатися. Адже подивіться, Стамбульський меморандум – це здача наших територій, суверенітету і недоторканності. Посягання на все це – це стаття 110 Кримінального кодексу України, де передбачено довічне ув'язнення з повною конфіскацією майна. Покажіть мені цього, вибачте за вираз, придурка, який захоче недоторканність України віддати під чиїсь мирні думки. Йому ж сидіти тоді! Де б він не був, його знайдуть наші правоохоронці і посадять. Не думаю, що в когось виникне думка спробувати зробити щось подібне.

Говорити можна що завгодно. Як Трамп говорить, так і ми можемо говорити, а сенс? Поганяли повітря з одного кута в інший, і більше нічого. А от так діяти точно ніхто не буде.

У 110 статті йдеться тільки про заклики до деяких змін у нашій недоторканності, а в 111-й – про безпосередньо держзраду. Підпис під будь-яким документом, який обмежує наш суверенітет і змушує нас втратити територіальну цілісність, – це 111 стаття, державна зрада.

Тому в нас просто немає можливості піти на якісь "стамбульські домовленості", хоч би хто там проштовхував здачу наших інтересів. А тому немає сенсу навіть порушувати цю тему. Якщо вам треба везти 25 тонн асфальту, а у вас всього лише "Жигулі" – не вийде, не завантажиться це все. Тому немає сенсу навіть говорити.

У нас є два зовнішньополітичні документи, які вже ухвалено й підписано: Будапештський меморандум, де закріплено територіальну цілісність України, що гарантується п'ятьма ядерними державами, а також Резолюція ООН від 23 лютого 2023 року, яку підписала 141 країна, з вимогою вивести російські війська з території України. Усе, нам більше нічого не треба.

Келлог приїжджав в Україну, як він сказав, "послухати наше бачення". Навіщо слухати? Нехай читає Резолюцію ООН і Будапештський меморандум – там усе написано, не треба було навіть до Києва їхати. Під цими документами стоять і підписи США, навіщо кудись їздити.

На тлі тривожних очікувань у нас з приводу того, що Трамп нібито може здати Україну, республіканець Джо Вілсон зареєстрував у конгресі США оновлений законопроєкт про ленд-ліз для України. Як ви вважаєте, чи може Трамп запустити ленд-ліз для України? Якщо так, то – коли і за яких умов?

Як то кажуть, щоб продати щось непотрібне, потрібно спочатку купити щось непотрібне, а у нас грошей немає. Так от, якщо Трамп намагається здати Україну, то одне питання – а він що, її купив, щоб намагатися здавати? Це дві несумірні величини.

Трампу залишилося три з половиною роки "скакати на своєму жеребці", а, можливо, і півтора року – адже за півтора року вибори до Конгресу США, і, якщо там переможе демократичне лобі, то Трампу світить імпічмент після його техаських скачок.

Трамп приходить і йде, ми вже раз його пережили. Ми вже пережили Обаму, Трампа, Байдена – переживемо Трампа ще раз. Україна стояла, стоїть і стояти буде. А "трампи" приходять і йдуть. Тому "злити" Україну у Трампа просто не вийде, немає такого механізму.

Трамп може допомогти Україні, а може їй не допомагати, він може заважати Україні – такі можливості в нього є, поки він президент. До того ж навіть Трамп, навіть президент США обмежений деякими законодавчими актами самих же Сполучених Штатів Америки. В Америці є серйозне проукраїнське лобі, причому і в демократичній, і в республіканській партіях, а Конгрес конкретно проукраїнський, хай би що хто казав, – там є не стільки проукраїнські центри, скільки антиросійські. Тому Трамп зараз побігає-побігає, проскаче по базару і швидко повернеться на ту дорожню карту, за якою йде вся демократична спільнота, зокрема й США.

США зараз намагаються бути лідерами демократичної спільноти, але у них не дуже виходить з різних причин, починаючи від сильного тиску економіки (адже це країна, у якої 36 трильйонів доларів боргу перед ФРС, за великим рахунком, це країна банкрут). От Європа зараз і виходить на перший план, і це хороший хід. А ми – Європа. Для нас це оптимальний варіант.

Питання все-таки було про ленд-ліз. Чи може Трамп запустити ленд-ліз для України?

Рішення про виділення грошей все-таки ухвалює Конгрес, а Трамп його потім підписує або не підписує, тобто може допомогти, а може заважати. От виділити гроші, якщо Конгрес їх не виділив, Трамп не може – не може дістати гроші з бюджету і комусь їх віддати.

Питання ленд-лізу для України вирішуватиме Конгрес. Якщо зараз ще раз Конгрес пропустить цей законопроєкт, то Трампу доведеться, його змусять працювати за ленд-лізом. Це хороший шлях для нас.

До речі, 2022 року ті самі республіканці провели через Конгрес закон про ленд-ліз для України, і Байден підписав цей закон. Якщо він ще раз запуститься за повною програмою, це буде один із механізмів вирішення наших проблем. Тим паче, за цей ленд-ліз, за все "залізо", яке ми отримаємо за ленд-лізом, ми можемо заплатити російськими репараціями, усе це обговорюється в договорах.

Bloomberg писав, що Трамп хотів би досягти припинення вогню до Великодня. Як ви вважаєте, наскільки ймовірні такі терміни?

Це Путін, який себе позиціонує великим і богообраним, прив'язує припинення вогню до Великодня. Але справа тут не у святі, а в тому, про що ми говорили на самому початку бесіди: до кінця квітня в Росії закінчаться практично всі сили і засоби, які зараз використовуються під час наступу, і росіянам потрібна оперативна пауза. "До Великодня" – це якраз кінець квітня, 20-ті числа. Тож це запит Путіна, який просто ретранслював Трамп.

Як Європа поводитиметься щодо України після цієї "шокової терапії" Трампа і його команди, зокрема, в Мюнхені? Як Європа діятиме, усвідомивши, що в разі чого, в принципі, вона залишається сам на сам із російською загрозою, але, щоправда, у неї є опора у вигляді української армії.

Українська армія і є гарантією безпеки Європи на даний момент. Якби півроку тому запитали, кого підтримувати Байдена чи Трампа, я однаково сказав би: звісно, Трампа. Тому що байденівські соплі, які він розмазав Європою на два метри, не дозволяли європейцям навіть рухатися, вони зависали в них, як у киселі. А Трамп прийшов і розбудив Європу. Він дав можливість Європі показати себе.

Європа – з півмільярдним населенням, з найкращою у світі економікою. Яка там Росія, вона й поруч не стояла! З технологіями, які є в Європі. Європа ж може виробляти все, від підводних човнів до ядерної зброї. Франція і Велика Британія виробляють ядерні заряди. Для Європи Росія – це абсолютно не проблема, якщо Європа нарешті консолідується і почне дбати про власну обороноздатність, розраховуючи тільки на себе та на Україну як на частини Європи.

Уже зараз викристалізувалися кілька провідних гравців: Британія, Франція, Німеччина. І от ця європейська "свята трійця" поведе за собою з нашою допомогою. І з Божою допомогою всі питання ми вирішимо.

Найцікавіше, що генератором усього цього виступив саме Трамп, без нього цього рішення не було б. Тому можна лише подякувати американському народу за те, що він нарешті змінив Байдена на Трампа.

Ще раз повторюся, Трамп пробіжиться по базару і потім повернеться в лоно демократичних цінностей, змусивши стерти всі записи, на яких він контактував із моральним виродком Путіним.

Якщо резюмувати все те, про що ми говорили про стан справ на фронті та міжнародній арені, то яким на сьогоднішній день є найімовірніший сценарій розвитку ситуації? Війна продовжиться чи буде заморожена? Якщо продовжиться, то на скільки років, скільки ще річниць повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми можемо нарахувати?

У найближчі пару місяців ми будемо чути стогони про зупинку бойових дій до 20 квітня або 9 травня. Стогони ні до чого не приведуть – зупинки не буде точно.

Тому що, якщо ми зупинимо бойові дії, то дамо можливість Путіну перезарядитися, а це буде рівноцінне пострілу собі в голову, тоді можна одразу повзти на цвинтар. Якщо путінській армії дати хоча б кілька місяців на доукомплектування, ми потім її просто не втримаємо. Співвідношення сил на даний момент не на нашу користь. Не можна зупинятися.

Тому зупинки бойових дій точно не буде.

Воювати нам – до повного звільнення наших територій. У нас немає механізму зупинитися, хто б що не говорив. Будь-яка зупинка – це капітуляція. У нас немає механізму капітуляції, а будь-які заклики до неї кримінально карані (110 і 111 статті Кримінального кодексу України). Не ця влада, так наступна посадить. Тому зупинки бойових дій не буде.

Воювати нам – до зачистки України від російської присутності. Такої роботи у нас років на три.

Першим завданням буде звільнення Криму. Дальніми засобами ураження, авіацією і ракетами. Звільняти Крим нам треба буде рік-півтора. Після цього ми перейдемо до виконання другого завдання – два-два з половиною роки потрібно буде звільняти Донбас. Інакше не вийде, тільки в такій послідовності.

Тож нам ще воювати три-чотири роки. Відповідно, треба розуміти, як, чим і з ким воювати (хто буде поруч стояти). Для нас це не проблема, ми воюємо одинадцятий рік.

А реальна перемога і мир настануть тільки після розвалу російської імперії. Поки вона залишається у своїх кордонах і правовому полі російської конституції, миру і зупинки бойових дій не буде.

Тому перед нами стоїть ще одне завдання – протягом трьох-чотирьох років розвалити російську економіку. Розвал російської економіки санкціями ЗСУ якраз і призведе до розвалу російської імперії, як це було з СРСР.