За всю історію людства зафіксовано лише два випадки народження у цього виду: про кого йдеться

Океан вкриває більше як половину поверхні планети і є домівкою для найбільшої тварини на Землі — синього кита. До початку китобійного промислу в океані мешкали сотні тисяч синіх китів, але навіть зараз їхня популяція налічує близько 10 000 — 25 000. Відомо, що самки синіх китів народжують кожні два-три роки, проте за всю історію людства було зафіксовано лише два випадки народження дитинчат синього кита — обидва були зроблені ще десятиліття тому, пише PHYS.org.

У результаті поява на світ цих морських гігантів є справжньою загадкою: самі пологи дуже потайливі, але й дитинчата трапляються значно рідше, ніж могли б припустити науковці, виходячи з показників вагітності тварин. Дитинчата уважно слідують за своїми матерями й спостерігаються як пари мати-дитинча, але чому їх так мало?

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні команда з Вашингтонського університету зосередилася на тому, щоб знайти причину. Результати дослідження натякають на те, коли де насправді відбуваються "невидимі" пологи та де дитинчата синіх китів проводять перші місяці свого життя.

За словами співавтора дослідження, професора водних і рибних наук з Вашингтонського університету Тревора Бранча, вони з колегами вирішили розгадати таємницю, розглянувши низку гіпотез. Автори дослідження вважають, що одна з цих гіпотез є найкращим поясненням: річ у тім, що вчені зазвичай проводять спостереження в літні місяці, коли кити харчуються, проте дитинчата народжуються восени й узимку та віднімаються від грудей, перш ніж повернутися до місць годування.

Відомо, що влітку сині кити мігрують на годівлю в холодніші регіони, де багато криля: наприклад, біля берегів Каліфорнії. Взимку, коли самки готові до пологів, вони повертаються в тепліші регіони, такі як Каліфорнійська затока і східна тропічна частина Тихого океану. Приблизно через сім місяців після народження, і вже при колосальному розмірі 16 метрів, дитинчата віднімаються від грудей і перестають спілкуватися зі своїми матерями.

Водночас спостереження показують, що в різних популяціях синіх китів високі показники вагітності в 33-50% на рік, мабуть, суперечать середньому показнику 3,1% спостережень синіх китів за участю пар мати-дитинча.

Учені вивчили інші гіпотези й дійшли висновку, що гіпотеза про час народження найкраще пояснює спостережувані закономірності. Зазначимо, що серед інших гіпотез учені розглядали такі, як:

• низька виживаність плода;
• низька виживаність дитинчат;
• низька народжуваність;
• відділення дитинчат від матерів.

За словами Бранча, їхня з колегами теорія найпереконливіше пояснює загадку зниклих дитинчат: сині кити народжують дитинчат або народжують незабаром після того, як залишають свої літні місця годівлі, і віднімають дитинчат від грудей за сім місяців, якраз перед тим, як повернутися. Це пояснює, чому дослідники, більшість з яких проводять польові дослідження синіх китів у літні місяці, рідко бачать матерів з дитинчатами.

Однією з проблем, що викликали занепокоєння у зв'язку з низькими показниками виявлення дитинчат, було те, що це може бути попереджувальним сигналом про низьку народжуваність або низьку виживаність дитинчат. На щастя, результати нового дослідження вказують, що ситуація з синіми китами може бути кращою, ніж вважалося раніше.

Раніше Фокус писав про те, що вчені навчилися відстежувати найпотаємніших тварин в океані.