Рецензія на серіал «Ціль номер один» / Prime Target

5 березня на сервісі Apple TV+ вийшов завершальний епізод першого сезону конспірологічного, з домішками шпигунського, трилера «Ціль номер один» з Лео Вудаллом в головній ролі. Цього актора ви могли бачити у серіалах «Білий лотос», «Цитадель» або у нещодавньому ромкомі «Бріджит Джонс: Закохана у хлопця». В огляді нижче розповідаємо, як він впорався з роллю блискучого математика та на які характеристики заслуговує шоу в цілому.

«Ціль номер один» / Prime Target

Жанр трилер
Шоуранер Стів Томпсон
У ролях Лео Вудалл, Квінтесса Свінделл, Стівен Рі, Девід Морріссі, Марта Плімптон, Сідсе Бабетт Кнудсен, Джейсон Флемінг, Гаррі Ллойд, Джозеф Майнделл, Дейзі Вотерсон, Сергій Онопко
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Аспірант Кембриджського університету Едвард Брукс — геній математики. Він не дуже ладнає з навколишніми, зате прекрасно дружить з числами. Тобто, він з тих людей, які готові шкребти маркером математичні формули будь-де — хоч на стінах, хоч на скатертині. Одного разу один з професорів навчального закладу, який дуже вірить у талант Едварда, пан Роберт Малліндер, цікавиться у хлопця, над чим той працює. Та коли дізнається, що над пошуком закономірності у комбінаціях простих чисел (щоб це не означало), наказує молодому даруванню негайно згорнути роботу.

Пізніше Брукс з жахом виявляє, що Малліндер викрав і знищив його записи, якраз перед тим, як накласти на себе руки. За усім цим пильно спостерігає агентка АНБ Тайла Сандерс, що власне і входить в її прямі обов’язки. Занурившись у цю справу, вона доходить висновку, що раптове самогубство професора Малліндера — насправді не самогубство, а самому Бруксу загрожує небезпека. Дівчина вирішує розібратися в ситуації та допомогти математику знайти відповіді на усі загадки, що приведе обох до приголомшливих відкриттів.

Поряд з інтелектуальними розмовами про основоположну роль простих чисел у житті людства, фразочок на кшталт «Ньютон був дурнем» і виявленням стародавньої бібліотеки в підземеллі Багдада сусідять суто шпигунські пристрасті борнівського штибу. У меню передбачені: абсолютно абсурдне стеження за професорами математики з боку АНБ, подорожі у Францію чи Ірак, викрадення цінних музейних артефактів, переслідування, підозри, зради, а подекуди і старий добрий мордобій.

Шкода тільки, що шоуранеру Стіву Топсону, котрий пропрацював вчителем математики 20 років, та його команді досить цікавий задум вдалося реалізувати так-сяк. Якось поганенько у них уживаються науковість і шпигунство, розмови «про високе» з небезпечними іграми з високими ставками.

Якщо простіше, то дійсно захопливі і напружені, що для трилера життєво необхідно, моменти співіснують з відверто нудними та прохідними. Наприклад, романтична арка головного героя (гомосексуальна, якщо що) нікуди не годиться з погляду своєї передбачуваної, суто функціональної складової, в той час, як деякі квести багатостраждального математика та його неочікуваної напарниці реально приковують до екрана. Звідси б повикидати усе зайве, що гальмує розвиток сюжету, і було б набагато краще.

Саме такою зброєю потенційно і є «ключ, що здатен відкрити будь-який цифровий замок». І в чиїх руках він би не опинився, а охочих багато — від урядових організацій і приватних компаній до сербських бритоголових найманців чи декана-старигана, що мріє про «чудесний новий світ», — людству точно буде непереливки. Втім, на початках молодий вундеркінд не задумується над подібними фундаментальними питаннями — поки що наука для наївного мрійника понад усе.

Питання виникають вже на етапі виконавця основної партії: Лео Вудалл видає млявий невпевнений перформанс, а його соціопатичний персонаж починає дратувати ледь не одразу. За такого вболівати вам точно не захочеться. Немає від слова зовсім і доречної хімії між Едвардом та агенткою АНБ у виконанні Квінтесса Свінделл.

Нехай з огляду на гомосексуальність головного героя якась романтика тут неможлива, але настільки нецікаву екранну пару ще треба пошукати. Он, під час перегляду «Місії неможливої: Розплата» за взаємодією персонажів Тома Круза та Гейлі Етвел спостерігаєш з захопленням вже з першої хвилини. Тут такого немає й близько.

Про інших сказати до ладу нічого, хіба що варто відзначити появу у кадрі уродженця Харкова Сергія Онопко, якого ще зовсім недавно ви могли бачити у шпигунському трилері «Агентство» чи пригодницько-біографічній драмі «Сент-Екзюпері».