"Демократія має померти"․ Ким надихається Трамп і чому втілює ідеї темного філософа Ярвіна

Щоночі президент США Дональд Трамп і його підлеглі висипають на голову невинних людей тонни крінжових заяв, брехні та іншої вербальної маячні, завдаючи важких ментальних страждань.

Оточення президента США під час свого другого походу в Білий дім спиралося на так званих "технофашистів", консерваторів, релігійні секти й "темних філософів". Одним із таких є Кертіс Ярвін, який вважає, що настав "кінець демократії" у світі та прийшов час для "нових змін".

Виникає питання – звідки це все взялося і що це за ідеї. Відповідь шукайте в матеріалі 24 Каналу.

Хто друкує для Трампа лише добрі новини

Перше президенство Трампа було несподіваним і для нього самого, тому він не підготувався і не мав плану дій. До того ж у його команді були професіонали, які не дозволяли творити відверту дичину, хоча він намагався і творив. Тому вся перша каденція Трампа – це його боротьба проти власної команди.

Для другого терміну Трамп вже мав геть іншу стратегію: він сформував команду, куди добирав за принципом особистої лояльності та не особливо зважав на компетентність. На перші ролі вийшли лестощі, запопадливість, здатність кардинально змінити свою власну думку та відмовитись від власних переконань, а ще – готовність негайно проголосити будь-яку маячню патрона геніальною, а його самого – негайно висунути, як мінімум на Нобелівську премію миру на підставі вдалого твіту, ланчу чи проміжного успіху в грі в гольф.

У перші тижні після повернення до влади з ким лише Трампа не порівнювали – згадали й знищення політичних інститутів Веймарської республіки Гітлером в 1933-му і навіть перетворення сенатора Палпатіна на імператора у "Помсті ситхів".

Всі приклади цілком доречні, але всі забувають чомусь, що мова йде про 78-річного джентльмена, який часто не може звести разом одну промову (це він продемонстрував під час звернення до Конгресу), який нічим не цікавиться, крім себе, і любить, відповідно, лише себе.

Нещодавні книги журналіста Алекса Айзенштадта з Axios "Помста: внутрішня історія повернення Трампа до влади" та його колеги Майкла Волффа "Все або нічого: як Трамп захопив Америку знову" трохи нам розкрили те, звідки президент США черпає інформацію і звідки беруться його дикі твіти.

Виявляється, Трампа постійно супроводжує особиста помічниця – 34-річна колишня журналістка Наталі Гарп, яка на власний розсуд робить йому добірки новин і видруковує їх на папері за допомогою переносного принтера, який постійно тягає у наплічному рюкзаку.

Вона підсовує Трампу ці папірці за будь-якої можливості, користаючись паузами президента під час гри в гольф чи чергового сеансу автозасмаги.

Скриншот The New York Times з Наталі Гарп із символічним заголовком

Тобто 78-річний політик читає фактично лише заголовки з добірок, які йому підсовує малокваліфікована персона. Це легко пояснює, чому Трамп, наприклад, затаврував інтерв'ю президента Зеленського британським ЗМІ, де той сказав, що до реального миру ще дуже далеко.

Відповідь проста – бо прочитав лише заголовок і не читав далі, або того "далі" просто не було на роздруківці від пані Гарп. Також вона є тією людиною, що пише за Трампа його пости в соцмережі Truth Social (щоб знову не було Covfefe як у 2017-му), ба більше, інколи, схоже, вона їх не лише друкує, але й вигадує.

Трамп і його помічниця під час гри в гольф / Фото Doug Mills / The New York Times

На жаль, це не все. Трамп не лише переповідає заголовки новин з консервативних сайтів, а Америка під його орудою дійсно летить до диктатури, а й сам наближає це масованими атаками на політичні інститути. Так, бо має в команді не лише панну Гарп.

Там засіли також чимало хитрих маніпуляторів, що разом із лестощами та постійним нагадуванням про геніальність Трампа намагаються посіяти в голові самозакоханого власну розсаду.

Хто такий Кертіс Ярвін і що в нього за ідеї

Насамперед треба говорити про чинного фаворита Трампа Ілона Маска та іншого його улюбленця віцепрезидента Джей Ді Венса.

• Перший – лідер так званих tech bros, лідерів IT-індустрії, що вирішили пограти в політику, за що отримали інше, менш приємне прізвисько – "технофашисти".
• Другий – проміжна ланка між tech bros (бо сам виходець з Кремнієвої долини) та політичними елітами (насамперед MAGA-крилом).

Венс і Маск мають великий вплив на Трампа і здатні залити йому до вух будь-що. Чим й активно користуються.

Видання The Guardian, The New Yorker і The New York Times провели власні розслідування та з’ясували, що здебільшого це ідеї маргінального консервативного блогера Кертіса Ярвіна.

Кертіс Ярвін, він же Менціус Молдбаг, родом із Брукліну, йому 51 рік. Він програміст і стояв біля витоків сучасної Кремнієвої долини. Вже там Ярвін захопився лібертаріанськими ідеями та почав їх пропагувати, синтезувавши з правими концепціями. Заявлені Ярвіном прості відповіді на складні питання мати попит у Долині й зробили його локальною знаменитістю.

Скриншот великого інтерв'ю Кертіса Ярвін The New York Times під назвою "З демократією покінчено"

При цьому роль "гуру" для Ярвіна не була основною, в Долині він працював, як то кажуть, за спеціальністю – у 2002 році він заснував мережу розгалужених персональних серверів Urbit, що дало Ярвіну постійний прибуток і дозволило зав'язати важливі зв'язки, бо куди ж в IT без серверів.

Найбільшим цінним активом Ярвіна стало знайомство з мільярдером Пітером Тілем – співзасновником Paypal і Palantir, товаришем Маска і тодішнім босом Джей Ді Венса.

Тіль захопився ідеями Ярвіна про занепад демократії й необхідність "сильної руки", що мала з'явитися в середовищі інтелектуальної еліти. Це зробило Ярвіну велику рекламу та надихнуло закрити бізнес і стати виключно блогером.

Трамп і Пітер Тіль / Фото Drew Angerer / Getty Images

Він запустив у 2019 році власний блог Unqualified Reservations ("Беззастережні застереження" – 24 Канал), а згодом блог на платформі Substack, де, користуючись першою поправкою до Конституції США, яка захищає свободу слова і дозволяє безкарно розповідати практично будь-що, почав розповідати про переваги нового авторитаризму з присмаком технологій (для контролю над людьми) над демократією.

Власне, через це Ярвін та його прихильники й отримали доволі точне означення – "технофашисти".

Нічого нового насправді тут немає – в 1930-ті роки в Північній Америці було чимало прихильників подібних антиутопій з нальотом ідей про технологічну меритократію чи навіть диктатуру. Тільки тоді в рятівниках планети бачили не IT-підприємців (бо їх тоді не було), а інженерів.

До речі, прихильником подібних рухів був і рідний дід Ілона Маска – Джошуа Н. Голдеман. Той настільки в них увірував, що навіть переїхав разом із родиною в пошуках цієї казки до Південної Африки. От тільки насправді він сплутав меритократію (система влади, де до управління допускають лише найбільш здібних і талановитих) з апартеїдом (система влади, заснована на пригніченні інших, расизмі, сегрегації та дискримінації). Тому, коли Ілон Маск "зігує", – це може бути не незграбний вияв його вайлуватості, а шана предку.

Фактично, філософія Ярвіна – це трохи перероблений переказ циклу книжок Айн Ренд "Атлант розправив плечі". При цьому прихильники гуру, та й він сам, старанно ігнорують, що цей жанр – антиутопія, тобто не реальне життя, а вигадка. Але, схоже, це нікого не цікавить, особливо коли не надто далеким мільярдерам з культом месії та синдромом всезнайки розповідають, що вони дійсно все можуть і все знають краще за всіх. Ну, як не стати адептом такого культу?

Завдяки соцмережам популярність Кертіса Ярвіна зростала – маргінал без належної наукової бази та з сумнівними навичками отримав репутацію філософа та численних послідовників. Останні почали розвивати концепції гуру та будувати план щодо повалення демократії в США.

Кертіс Ярвін / Фото Davidmerfield

Йшов 2020-й рік. Це був останній рік правління Трампа, який завершився 6 січня 2021-го штурмом Капітолія. Його рушійною силою, нагадаємо, стали маргінали та прибічники теорій змов з-поміж прихильників Трампа.

Що Кертіс Ярвін думає про Україну

Знайшлося місце у "філософії" Ярвіна й для України. Щоправда, бачення нашої держави у нього доволі примітивне (як і загалом все вчення) та явно запозичене у "старших товаришів". І в ролі менторів, схоже, виступають такі люди, як ідеолог російського православного фашизму Алєксандр Дугін. Вплив росіянина чітко простежується в "українських" статтях Ярвіна, які вийшли в його блозі в січні 2022 року та лютому 2023 року.

• У першій статті Ярвін передбачив російське вторгнення 24 лютого 2022 року, а також його масштаби. При цьому він зауважив, що якби Путін був мудрим, то обмежився б захопленням східної частини України, натомість в реальності він спробує взяти все. Цей прогноз збувся.

Але всі висновки Ярвіна ґрунтуються на хибних засновках – і в цьому його проблема. Зокрема, Ярвін стверджував, що Україна – це "штучна держава", що виникла внаслідок геополітичних помилок "великих гравців" у 20 столітті. Отже, для Ярвіна цілком логічно, що Україну має поглинути Росія як "природна імперія".

• Також Ярвін стверджує, що українці не є політичною або "суб'єктною" нацією. Сама українська держава була нібито штучно створена з проросійської "малоросії" та прозахідної "Рутенії".

• Щоправда, щодо "архітекторів" української державності Ярвін розходиться з росіянами, бо вважає, що нас створили не "австрійський генштаб" і Лєнін, а американці як геополітичний проєкт для балансування Росії після розвалу СРСР. Тобто Україна – це "Антиросія". Тут він уже з росіянами погоджується.

Також Ярвін претендує не лише на лаври філософа, але й проголосив себе філологом. На цій підставі він оголосив українську мову "штучним діалектом, що не має міцного міського культурного ядра – і, якби не політична підтримка, вона природним чином зникла б". Сам факт існування нині української мови – це також проєкт Держдепу з протидії Росії.

• В іншій статті Ярвін переконує, що російське повномасштабне вторгнення – це проксі-війна між Москвою і Вашингтоном, а "Україна виступає лише розхідним матеріалом". Це класичний російський наратив, який нещодавно повторив і держсекретар Марко Рубіо. Однак з попередніх його заяв нам точно відомо, що він так не вважає, а тому можна припустити, що такими заявами чиновник просто хоче догодити прибічникам Ярвіна в адміністрації Трампа.

При цьому американська підтримка – це стратегічна помилка та "бюрократична інерція", яка ще й не приносить США економічної вигоди, бо є лише "статусним", а не "прагматичним проєктом із конкретними економічними вигодами".

Як висновок, Ярвін вважає, що США мають залишити Україну та дозволити Росії діяти на власний розсуд.

• Також Ярвін вважає, що у Заходу не має шансів перемогти Росію, бо та нібито має стратегічну перевагу у виробництві боєприпасів, а американська військова допомога не здатна змінити цей баланс (нині ми бачимо, що це не так, а "філософ" просто хоче сам бути обдуреним, бо його тези легко спростовує банальне порівняння економічних потуг Росія та Заходу – 24 Канал).

З боку здорової логіки весь цей "аморальний реалізм" Кертіса Ярвіна виглядає як дурість і божевілля від людини, яка перебуває в полоні російської пропаганди, але хіба не те ж саме ми спостерігали після скандалу в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року?

Як команда Трампа хоче перетворити США в антиутопію Ярвіна

Спроба штурму Капітолія 6 січня 2021 року зазнала фіаско, але дала Ярвіну та його прихильникам чимало їжі для роздумів. Тоді ж "філософ" остаточно дійшов до висновку, що лібертаріанство без авторитарного фундаменту приречене.

Тому владу має отримати диктатор, який буде мати абсолютну владу і не буде зважати ані на суди, ані когось іще. При цьому сама держава має набути ознак корпорації. Все це сам Ярвін називає "неореакціонізмом" або ж "темним просвітництвом" (цікаво, чи є тут алюзія на "темну сторону сили").

І все це вже потрапило в голови Маска, Венса та інших. Фактично маємо ту ж саму картину, що й з російським диктатором Путіним, якому колись влили в мозок ідеї Дугіна та Ільїна, й він захворів на "вєлічіє та вставаніє з колєн". А нині Трампа його власні "ковальчуки" переконують у необхідності руйнування демократії та ставання Цезарем.

Оскільки це ніяк не заважає оспівуванню геніальності Трампа, а порівняння з Цезарем не може не тішити самолюбство, він не проти такого плану, а значить – у Маска і компанії розв'язані руки та є карт-бланш на перетворення за Ярвіном.

За дивним збігом, перемога Трампа в листопаді 2024 року практично "всі карти" (так кажуть в Овальному кабінеті – 24 Канал) Ярвіну дала. Бо нині в США склалася ситуація, коли на виборах президента переміг кандидат-республіканець, також республіканці контролюють Конгрес і Сенат, а у Верховному Суді прихильники Трампа мають 6 проти 3.

Далі, вже у 2025-му році за справу взявся Ілон Маск – його "Департамент державної ефективності" DOGE почав знищувати та різати по-живому державний бюрократичний апарат США. Водночас права рука президента Трампа Джей Ді Венс рішуче руйнує давні союзницькі зв'язки США з Європою. А сам "верховний лідер" непохитною рукою руйнує вільний ринок і тісні економічні зв'язки з Канадою та Мексикою, при цьому не забуває натякати на бажання створення зон впливу "великих держав", майже як в іншій антиутопії – "1984" Орвела. І як "жест доброї волі" – намагається кинути Україну на поталу Росії.

Хтось може назвати це ідіотизмом та пострілом у ногу, але, схоже, що ці хлопці дійсно мають план. Принаймні вони вірять в це.

Є такий хлопець, Кертіс Ярвін, який писав про деякі з цих речей. Потрібно просто визнати, що все це впаде само собою… Завдання консерваторів зараз полягає в тому, щоб зберегти якомога більше, а потім, коли настане неминучий крах, відбудувати країну так, щоб вона стала кращою,
– Джей Ді Венс в інтерв'ю ультраправому подкастеру Джеку Мерфі в далекому 2021 році розкриває свій план.

Утім, постріл у ногу, як його не назвати, залишиться пострілом у ногу, як і антиутопія залишиться антиутопією. Також залишаться всі ці страшні наслідки, що виникли внаслідок ухвалених Трампом рішень, – все це неодмінно позначиться на США та всьому світі. Наслідки діяльності цих "геніїв", "соціальних інженерів" і "темних просвітників" будемо розхльобувати ще довго.