Здичавілі корови під Чорнобилем: звідки взялися і як пережили зиму

Як вони навчилися виживати без людей.

Вони вже майже схожі на тура, дикого пращура домашньої корови. Унікальні мешканці Чорнобильського заповідника здичавілі корови пережили зиму. Але поголів'я в череді скоротилося. 

Звідки в зоні відчуження взялися безхазяйні корови і як вони навчилися виживати без людей, розповіла кореспондентка ТСН Валентина Доброта в сюжеті.

Стадо здичавілих корів базується поруч з селом Лубянка, це поліський район Житомирської області. Якщо звідси вони і відходять, то лише на пару кілометрів, бо колись саме тут їхні пращури жили у господарів.
 
З працівниками чорнобильського заповідника у пошуках великої рогатої худоби ми розходимося  у різні сторони. Свіжі сліди перебування  поголі’я  повсюди. Та на їхні пошуки знадобився час і досвід.
  
Микола Забродін каже: поголів’я саме відпочиває. І щоб не налякати, ми обережно підходимо до здичавілого табуна.

  
Побачивши сторонніх, бугаї насторожуються. Корови з телятами взагалі тікають. Та у биків перемагає цікавість. І на перший обережний контакт між худобою та людиною знадобилося кілька хвилин. Щоправда з останнім шматком хліба дружба закінчилася. Корови швидко ховаються у чагарниках. 
 
Науковець Сергій Жила за тваринами у чорнобильській зоні спостерігає роками. Каже, від домашніх тварин вони генетично не відрізняються. Але стадо вже формується у дику структуру.  Ми побачили  трьох  бугаїв. Та згодом має лишитися один. Решта самців повинні піти.
 
“Вони мають створити стадо холостяків. Це так прийнято, вони будуть існувати у цьому стаді, але це покаже час. Поки що не визначилися головні. Чи все таки бики примкнуть до стада, чи все такі головний бик їх вижене, поки що там йдуть такі протиріччя, бійки”, – каже Сергій Жила.
 
Через  подібну сепарацію пройшли і коні пржевальського. До чорнобильського заповідника  їх завезли в порядку експерименту 25 років тому. Спочатку жеребці і кобили трималися купи. А потім  головний самець позбувся конкурентів. І тепер у заповіднику кілька табунів коней. Степова тварина цілком освоїлася у лісах зони відчуження.
 
“Коні розмножуються гарно, великі табуни і їх багато табунів. До 50 конів на своїй території це 50 га заповідника загальна зона чорнобильського 226 тисяч га2”, – каже керівник  Корогодського  ПНДВ  Чорнобильського  заповідника Андрій Андрущенко.
 
У здичавілих корів до окупації  Чорнобильської зони теж не було проблем з потомством. Та за три роки стадо скоротилося на 8 голів. Сергій Жила  підозрює, що тварини могли просто стати жертвами війни.
 
“На жаль коні, корови, вони мають таку велику вагу і передні кінцівки, коли тварина ступає на міну, відриваються. Зараз є велика прбоема заплутування тварин у колючому дроті. Він розрізає, тварина потрапляє і вони не можуть самі вибратися”, – каже Сергій Жила.
 
Зазвичай корови зиму переживали нормально. Здичавілий худобі не так багато треба харчів. Суха трава, молоді гілочки дерев і навіть барвінок. Доїти їх теж не потрібно. Молоко виключно для вигодовування телят.
  
Галина Волошина одна з п’ятдесяти самоселів чорнобильської зони. Вона приятелювала з жінкою, корови якої після смерті господарки і стали основою здичавілого стада. Пані Галина каже: поміж звірів людям не так страшно, як було під час російської окупації.
  
За  спостереженнями самоселки, у зоні зникли дикі кабани, коні Пржевальського не соромляться заглядати через паркан. А лисиці вже ледь не ручні.

Поведінка колись домашніх корів вже теж змінилася докорінно. На думку науковців, у цього стада норов вже характерний для вимерлого тура. Це дикий предок домашньої корови. І вони цінні для відновлення природи. Великі травоїдні з'їдають траву як газонокосарка і тим самим формують більш стійкий до пожеж ландшафт.  

Раніше ми писали про те, що до України йдуть похолодання, дощі та штормовий вітер: коли зміниться погода.