Україна в грі, а Путін більше не диктує правила

М’яч на боці Путіна. Нарешті.

Досі взаємодія Заходу з Кремлем нагадувала тенісний матч, але з кількома особливостями. Один гравець — росіянин — завжди подає. Корт має нерівну форму. В українця зв’язані шнурки.

Тепер усе навпаки. Кремль може відхилити пропозицію перемир’я. Зрештою, він виграє (хоч і страшною ціною) війну на виснаження. В України закінчуються солдати, а в Росії — ні.

Наскільки Дональд Трамп справді готовий протистояти Росії? Шанс невеликий, але не нульовий, що він відчує таку ж образу через відмову Володимира Путіна, як і через наполегливість Володимира Зеленського.

Путін може відбити м’яч інакше, з ефектом обертання. Наприклад, заявити, що йому подобається пропозиція перемир’я, але він хоче трохи більше. Трохи демілітаризації. Гарантовані дострокові вибори (але не на територіях, які контролює Кремль). Послаблення санкцій.

Адміністрація Трампа може визнати це прийнятним. Найімовірніше, вона знову звернеться до українців із вимогою нових поступок.

Тим часом відлік триває. Європа — вражена, навіть обурена вісьмома тижнями дипломатичної руїни — зміцнює власну оборону і поступово виходить із-під десятиліть американського наставництва.

"Тепер ми всі гауллісти", — каже міністр оборони Нідерландів Каспар Велдкамп (йдеться про політику Шарля де Голля, який відстоював незалежність Європи від США. — Ред.).

Гравців стало більше. І правила гри змінюються.

Оригінал