Одні вважали оберегом, а інші спершу носили чоловіки: про що можуть розповісти українські прикраси

Українські традиційні прикраси — це не просто красиві аксесуари, а справжні символи культури, історії та духовності. Вони відображають глибокий зв'язок народу з природою, традиціями та духовними цінностями.

Серед найвідоміших традиційних прикрас варто виділити дукачі, коралі, пацьорки та гердани. Ці прикраси не тільки підкреслювали жіночу вроду, але й захищали від злих сил і свідчили про достаток.

Дукачі

Дукачі походять від золотої монети дуката, яка карбувалася у Венеції з 1284 року. Ці монети вважалися еталоном якості золота протягом століть. В Україні дукачі стали популярними в XVII–XVIII століттях як символ достатку та престижу. Жінки носили їх як медальйони на ланцюжках або брошках, часто передавали в спадок як частину приданого.

Дукачі виготовляли переважно з монет державного карбування, рідше — ручної роботи з гравійованим чи рельєфним зображенням. Найоригінальніші з них — це монети або медалі з вушками, оправлені в рамку з крученого срібного дроту.

Коралі

Коралі були одним із найпоширеніших і найцінніших жіночих прикрас в Україні. Вони вважалися оберегом, захищаючи від злого ока та хвороб. Чим більше коралів у намисті, тим заможнішою вважалася жінка. Коралі були обов'язковим атрибутом для нареченої під час весілля.

Коралі були різних видів, зокрема класичні круглі, гранчасті та малинки. Криваві коралі темно-червоного відтінку цінувалися найдорожче.

Пацьорки

Пацьорки — це традиційне українське намисто, виготовлене з різнокольорових намистин зі скла, металу чи каменю. Скляні пацьорки були найпопулярнішими і привозилися з Богемії та Венеції. Вони були доступнішою альтернативою коралям або дукатам і часто носилися разом із дорогими прикрасами.

Баламути

Баламути — українське намисто з бус, виготовлених з перламутру (внутрішнього шару раковин прісноводних та морських молюсків). З'явилися в Україні у ХІХ столітті та, ймовірно, мали східне походження. Могли потрапити в Україну у вигляді чоток, придбаних паломниками у святих місцях.

Намисто символізувало цноту і було атрибутом вбрання весільної матері. Дівчата та заміжні жінки носили зазвичай один або три ряди баламутів. У дорожчому варіанті намисто прикрашалося дукачами.

Гердани

Гердани — плетене або вишите бісером намисто, яке носили як жінки, так і чоловіки. Спочатку гердан був виключно чоловічою прикрасою, використовувався в народних обрядах та святкуваннях. Візерунок і багатство бісеру відображали соціальний стан людини.

Гердани ділилися на класичні довгі бісерні стрічки, комірці та медальйони. На Гуцульщині були популярні складні геометричні узори з домінуванням червоного та чорного кольорів.

Вплив часу та відродження

З плином часу, особливо під впливом радянської політики та фабричного виробництва, традиційні прикраси зазнали занепаду. Однак сьогодні ми стаємо свідками їхнього відродження. Сучасні майстри відновлюють давні техніки, а українці все частіше звертаються до своїх коренів, повертаючи до життя традиційні прикраси як частину національного коду.

Українські традиційні прикраси залишаються символами краси народу, оберегами та знаками статусу. Їхнє відродження свідчить про зростання національної свідомості та інтересу до культурної спадщини. Завдяки цьому, традиційні прикраси знову отримують популярність, стаючи невіддільною частиною сучасного українського образу.