ЕС готовится к войне: как европейские лидеры согласовывали новые оборонные инициативы

Заяви президента Дональда Трампа щодо небажання США надалі бути гарантом захисту Європи примусили Європейський Союз нарешті почати діяти.

Протягом менше ніж двох останніх місяців Єврокомісія запропонувала три безпекові ініціативи, кожна з яких напряму стосується України.

Йдеться про пропозицію президентки ЄК Урсули фон дер Ляєн Rearm Europe ("Переозброїти Європу"); про "Білу книгу" щодо європейської оборони від єврокомісара з питань оборони і космосу Андрюса Кубілюса; та про дорожню карту до них "Readiness 2030" ("Готовність 2030").

Проте єдиною ініціативою, що містить суму запланованих витрат на зброю саме для України, став досі безіменний план високої представниці ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Каї Каллас.

Йдеться про пакет військової допомоги Україні, що має включати системи ППО, ракети до них і боєприпаси.

Втім, країни ЄС наразі не готові підтримати цю пропозицію.

Заперечення є як у проросійських урядів у ЄС (як-от Угорщини і Словаччини), так і у держав-друзів України (Франції та Італії).

"Європейська правда" у Брюсселі спостерігала за дискусіями лідерів ЄС щодо безпекових ініціатив та спілкувалася з європейськими дипломатами, щоби знайти відповіді на ключові питання.

На яку допомогу може розраховувати Україна? Де ЄС збирається залучати на це кошти? А головне – коли ці ініціативи "рішучого посилення" перейдуть від стадії проєктів до конкретного плану дій?.

Про все це читайте у статті.

Гра на підвищення ставок.

З цьогорічних ініціатив допомоги Україні першою у публічній площині з’явилася пропозиція головної дипломатки ЄС Каї Каллас, представлена на засіданні Ради ЄС з закордонних справ 24 лютого у Брюсселі.

На широкий загал тоді винесли небагато деталей – але насправді так само небагато інформації отримали і очільники зовнішньополітичних відомств ЄС.

Як розповів кореспондентові "Європейської правди" один з дипломатів, обізнаний з процесом, початково пропозиція Каллас являла собою один аркуш паперу, тобто не мала особливої деталізації.

У ній ішлося про те, що Україні необхідно надати термінову військову допомогу на трьох основних напрямках: системи протиповітряної оборони та ракети до них, боєприпаси, а також тренування українських бригад силами ЄС.

За даними дипломатичних джерел "Євро.

Правди", головною метою очільниці європейської дипломатії було визначити суму, на яку ЄС прагне надати допомогу Україні, а потім розділити витрати між державами-членами.

Внесок кожної держави мав залежати від обсягу її валового національного доходу (ВНД, відрізняється від ВВП).

У першому варіанті Кая Каллас запропонувала, що спільна для Євросоюзу сума має складати 6 млрд євро.

Але у ЄС вже на початковому етапі перемовин вирішили, що можуть дати ЗСУ більше.

Через це цифра на початку була викреслена взагалі.

Надалі в уривчастих витоках інформації у ЗМІ звучали такі суми, як 10 млрд, 20 млрд і навіть 30 млрд євро.

Також (очікувано!) ініціативу головної дипломатки ЄС відразу почала блокувати Угорщина.

"Ми не будемо підтримувати витрачання грошей європейських платників податків на продовження війни", – ще 20 лютого заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.

Утім, до цього у Брюсселі були готові, тож робота не зупинилася.

6 березня пропозицію Каї Каллас уперше презентували на найвищому рівні – лідерам держав-членів ЄС на позачерговому, "безпековому" саміті у Брюсселі, також без конкретики.

Того дня, попри угорську блокаду, робота над планом Каллас отримала політичне "зелене світло": у висновках саміту щодо України, які не підписала Угорщина, Європейська рада "закликала Раду ЄС пришвидшити роботу над ініціативою високої представниці Європейського Союзу з закордонних справ".

Наступного разу пропозицію винесли на політичний рівень 17 березня, на засіданні міністрів закордонних справ.

І саме тут з’явилися серйозніші проблеми.

Адже за місяць накопичилося нерозуміння державами ЄС того, чому їм щоразу представляють абстрактний, не конкретизований план, та ще й з постійно змінною вартістю.

Тож Каллас отримала сигнали невдоволення не лише від Угорщини.

"Як очільники держав ЄС, так і міністри закордонних справ відчувають роздратування щодо того, що Каллас оприлюднила свою ініціативу і назвала якісь цифри, не порадившись перед цим з державами-членами.

Вона прийшла на засідання голів МЗС і почала вмовляти їх затвердити її план, не маючи конкретної стратегії його втілення та відповіді на головні питання: куди саме, як і коли будуть витрачені гроші, які вона анонсувала", – розповів кореспондентові "Євро.

Правди" один з топдипломатів Євросоюзу.

Попри це, фактично не отримавши схвалення своєї пропозиції від Ради ЄС з закордонних справ, Каллас вийшла до ЗМІ й оголосила ще більшу цифру планованої військової підтримки України – 40 млрд євро.

Найкращою ілюстрацією того, як наразі сприймають ініціативу Каллас керівники держав-членів ЄС – є складність у пошуку "правильних слів" щодо цього документа у висновках саміту ЄС 20 березня.

Навіть якщо відкинути Угорщину, з якою від початку було все зрозуміло – Каї Каллас все одно не вдалося зібрати одностайну підтримку своєї ідеї у Європі.

У розпорядженні "Європейської правди" є три варіанти висновків Євроради.

Один – підготовлений ще за тиждень до початку саміту (тобто 13 березня), другий – датований ранком 19 березня, і третій варіант – фінальний, затверджений 20 березня 26 лідерами ЄС (тобто усіма, крім угорського прем'єра Віктора Орбана).

У першому варіанті висновків щодо України згадки про ініціативу Каллас взагалі не було.

У другому документі додалося чотири пункти, один з яких (під номером 9) пропонував лідерам погодитися на таке: "Європейська рада нагадує про ініціативу високого представника щодо посилення військової підтримки України з боку держав-членів ЄС, а також про компонент військових потреб ініціативи G7 ERA.

Вона закликає держави-члени терміново активізувати зусилля для задоволення нагальних військових і оборонних потреб України".

Утім, в останній день перед самітом рішення знову змінили.

У висновках Євроради, затверджених 26 державами з 27, дев’ятий пункт звучить так: "Європейська рада нагадує про ініціативи щодо посилення військової підтримки України з боку ЄС, зокрема ініціативу високого представника з координації збільшення підтримки з боку держав-членів та інших держав-учасниць на добровільній основі, зокрема щодо великокаліберних артилерійських боєприпасів та ракет, а також про компонент військових потреб ініціативи G7 ERA.

Вона закликає держави-члени терміново активізувати зусилля для задоволення нагальних військових і оборонних потреб України".

З одного боку, додалася конкретика щодо найпотрібніших Україні боєприпасів.

Але головне – це наголошення на "необов’язковості" підтримки цієї схеми.

Як розповіли кореспондентові "Європейської правди" кілька дипломатів з різних держав ЄС, на зміні формулювання пункту щодо військової допомоги Україні найбільше наполягали три держави: Італія, Франція та Словаччина.

Ці країни об'єднало несприйняття однієї з ключових ідей початкової ініціативи Каллас щодо обов’язкових внесків кожною державою ЄС до фонду військової підтримки України, розмір яких вираховувався б залежно від обсягу ВНД кожної держави.

"Під час засідання Coreper (органу, що об’єднує послів усіх держав-членів.

– ЄП) італійський посол двічі виходив з кімнати для консультацій (зі столицею.

– ЄП), двічі повертався і казав, що не зможе затвердити проєкт висновків, якщо в них не буде зауваження про добровільність участі в проєктах військової допомоги Україні", – розповів один з дипломатів, держава якого підтримує ініціативу Каллас.

"Деякі держави-члени розчаровані тим, що Каллас ні з ким не консультувалася перед тим, як викласти свою пропозицію на стіл переговорів.

І я розумію це розчарування.

Такі важливі ініціативи треба готувати в дусі єдності", – заявив "Євро.

Правді" ще один дипломат впливової держави ЄС.

"Навіть суть цієї ініціативи не дуже зрозуміла.

Як вона пов'язана з пропозиціями Єврокомісії Rearm Europe? Вона є добровільною чи не є добровільною? Нині вже ми бачимо, що вона буде добровільна, але це не було зрозуміло на початку.

Багато держав-членів не сприймає принцип розподілу витрат за ВНД", – додав він.

"Без сумніву, наша спільна мета – мати можливість забезпечувати українську армію відповідно до її потреб.

Але пропозиція Каллас щодо внесків кожної держави ЄС залежно від розміру її ВНД – це проблемна пропозиція", – заявив кореспондентові "Європейської правди" інший топдипломат ЄС.

За його словами – і, власне, цю тезу підтримали всі дипломатичні й політичні співрозмовники "Євро.

Правди", незалежно від бажання чи небажання їхніх держав брати участь у проєкті Каллас, – ця пропозиція дуже сира і не дозволяє урядам зобов’язуватися надавати мільярди євро з національних бюджетів.

"Дехто каже, що треба приймати рішення вже зараз, бо вже майже середина року, і Україні потрібна підтримка.

Але як ми пояснимо це своїм громадянам? Куди підуть ці гроші? Бо насправді ж чіткої пропозиції немає", – заявив дипломат.

ЄС "знайшов" кошти.

То якщо згоди немає – де взяти гроші, та ще й швидко?.

У ЄС знайшли відповідь: перекинути на військові закупівлі для українського війська частину коштів, вже обіцяних Україні в рамках кредитного механізму ERA G7, які вже заплановані до виділення у 2025 році у сумі 18,1 млрд євро.

Один з дипломатів, що представляє велику державу ЄС, заявив "Євро.

Правді", що за умовами виділення кредитів ERA G7 під гарантії доходів з заморожених активів Росії Україна може спрямувати на військові потреби до 9 млрд євро – половину з заявленої на 2025 рік суми.

Ідея ця не нова.

"Європейська правда" публікувала інформацію про плани щодо залучення кредитної лінії ERA G7 до фінансування військових закупівель для України ще під час попереднього безпекового саміту 6 березня.

І тепер вже очевидно, що вона знайшла підтримку за столом перемовин керівників ЄС: згадаймо, що в абзаці висновків саміту 20 березня щодо ініціативи Каллас згаданий також "компонент військових потреб ініціативи G7 ERA".

Тож принаймні щодо 9 млрд євро на закриття невідкладних потреб українського війська можна говорити вже зараз.

Хоча є питання, які були плани українського уряду на ці 18,1 млрд євро.

Утім, ініціатива Каллас також не похована.

Наступна предметна дискусія на політичному рівні щодо неї відбудеться на неформальному засіданні міністрів оборони ЄС у Варшаві 2-3 квітня.

Хоча на запитання про те, коли пропозиція Каллас буде фіналізована і почне втілюватися в життя, наразі не відповів жоден високопосадовий співрозмовник "Європейської правди".

Рівняння на червень.

Ще один аспект щодо надання військової допомоги Україні – проблема планування постачання того чи іншого виду озброєнь.

Адже запаси, наявні у держав-членів ЄС (і так само й у США), які можна швидко і безболісно для власної безпеки передати Україні, вже вичерпані.

"Коли починався проєкт Європейського фонду миру у 2022 році, багато держав-членів ще мали великі запаси військової техніки та зброї, щоб передавати їх Україні, і це досить добре оплачувалося.

Наразі запаси закінчилися, зброю треба виробляти.

Але якщо кожна держава буде окремо звертатися до виробників, бізнес буде скоріше піднімати ціни, аніж збільшувати виробництво.

Нам потрібно перейти до системи централізованих замовлень, щоби бізнес бачив контракти як стимул розширювати виробництво", – розповів кореспондентові "Європейської правди" один з топдипломатів ЄС.

"Треба працювати з українцями, щоб знати чітко, що їм буде потрібно протягом року чи пів року, і будувати конкретні плани закупівель", – додав він.

Крім того, ЄС планує амбітне посилення власної оборони, що вимагає ще більших закупівель.

Для втілення цієї задачі президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн презентувала 5 березня свій план ​​Re.

Arm Europe ("Переозброїти Європу").

Головна його ідея – знайти можливість для держав-членів ЄС швидко збільшити оборонні витрати.

Для цього пропонується фінансовий механізм Security Action for Europe – SAFE, який передбачає можливість для держав Євросоюзу запозичити додаткових 150 млрд євро (причому частина отриманої зброї теж має піти до ЗСУ).

А в цілому план "Переозброєння Європи" / "Готовність 2030" передбачає вивільнення на побудову нової системи оборони ЄС до 800 млрд євро.

Основні напрямки, на які будуть витрачатися вказані кошти, вже визначені Єврокомісією.

Це – протиповітряна та протиракетна оборона; артилерійські системи; ракети та боєприпаси; безпілотники та системи протидії безпілотникам; стратегічні засоби та захист критичної інфраструктури, в тому числі у зв'язку з космосом; військова мобільність; кібернетика, штучний інтелект та радіоелектронна боротьба.

Доповнює цю ініціативу "Біла книга" єврокомісара з оборони Андрюса Кубілюса.

Вона побачила світ останньою з трьох великих оборонно-мілітарних ініціатив ЄС: 19 березня 2025 року, лише за день до початку саміту Європейської ради.

Задача цього проєкту – віднайти критичні прогалини в оборонних спроможностях та оборонно-промислових потужностях Євросоюзу та запропонувати рішення для їх подолання у довгостроковій перспективі.

Обидва проєкти – що фон дер Ляєн, що Кубілюса – наголошують на тому, що ЄС має продовжувати підтримку України, збільшуючи військову допомогу та поглиблюючи інтеграцію європейської та української оборонної промисловості.

Однак обом ініціативам наразі бракує конкретики.

Хоч тут проблеми й не настільки значні, як з "планом Каллас", особливо після його першого представлення.

У брюссельських владних коридорах ЄС кажуть, що обидва плани "стануть основою для поглиблених дискусій з державами-членами і відповідними зацікавленими сторонами".

Як очікується, Європейська рада обговорить деталізацію всіх оборонних проєктів ЄС 26-27 червня – і вже тоді результатом дискусій має стати схвалення рішень з конкретними зобов'язаннями.

Авторка: Тетяна Висоцька,.

кореспондента "Європейської правди" у Брюсселі.