Активізм і віданність замість професійних якостей. Хто така Керолайн Левітт, речниця Білого Дому

Керолайн Левітт, речниця Білого Дому, дуже цікава героїня.

Не має значення, чи довго вона пробуде на посаді, це цікавий кейс з багатох точок зору.

Отже, Керолайн 27 років, і вона наймолодша речниця Білого дому - і вік тут має значення, бо це не звична довга поступова поїздка соціальним ліфтом, як це буває в таких системах.

В інстаграмі вона ідентифікує себе так: “Дружина. Мама. Прессекретарка Білого Дому”.

Будучи вагітною, Керолайн об'їхала всю країну з кампанією Дональда Трампа, народила сина під час неї і повернулась на роботу через 4 дні.

Батьки Левітт мали кіоск з морозивом, де вона працювала влітку, та салон вживаних автомобілів.

Керолайн закінчила католицьку середню школу, і в її інстаграм окремо багато про віру.

В інтерв'ю вона розповідала, що її сформувала католицька освіта: "Це навчило мене дисципліни, це наблизило мене до моїх власних стосунків з Богом, а також навчило мене важливості служіння суспільству та відданості вашій громаді".

Левітт вступила в коледж Святого Ансельма на софтбольну стипендію, в студентські роки писала статті в газету коледжу, підтримуючи Трампа та критикуючи "ліберальні медіа". Зверніть увагу: це статті для студентського вісника, і це схоже на послідовну позицію.

Керолайн стажувалась у Білому домі під час першого президентства Трампа. Вона стала першою у своій родині, хто має ступінь бакалавра (спеціальність - "політика та комунікації").

Одружена з 59-річним девелопером Ніколасом Річчіо.

Президент Трамп сказав про неї так: "Керолайн розумна, жорстка і довела, що дуже ефективна комунікаторка".

Попри те, що в медіа її називають "Барбі", цікаво подивитись, який підхід до роботи з журналістами вона впроваджує.

Як речниця Білого дому, Керолайн Левітт змінила правила акредитації, дзвонить журналістам з нецензурною лайкою і не надто добирає слів для характеристики традиційних ЗМІ.

У консервативному подкасті Ruthless вона розповіла, що коли до неї надходять запити від журналістів, то її улюблене - дивитись імена, щоб потім їх перевірити і знайти, що "це якісь спонсори Демократичної партії, які фінансуються Джорджем Соросом" (і там "соросята", уявіть).

Правда, після цього Білий дім пояснював, що це був жартівливий коментар, зроблений у смішному подкасті.

Але ми бачили, як, наприклад, розбісився Дональд Трамп, коли прочитав, що журналісти написали, як Путін протримав його Віткоффа 8 годин у приймальні. Написавши, звісно, що то "фейкові новини", бо насправді ж Віткофф нікого не чекав.

Отже, це не жарти, а таки позиція.

Одразу ж по призначенню Керолайн Левітт заявила, що створює нові місця в пулі для подкастерів, інфлюенсерів та інших незалежних творців контенту - для "нових медіа".

Своє презирство до "старих медіа" вона не надто і приховує. Associated Press зараз, наприклад, судиться з адміністрацією Трампа за допуск на брифінги.

Там є ще цікавий момент: Левітт відтіснила Асоціацію кореспондентів Білого дому, оскільки вважає, що вони більше не повинні мати монополію на організацію прес-пулів, і це виглядає як ціла революція.

Керолайн Левітт звинувачують у тому, що вона повторює заяви президента Трампа - усі, брехливі, фальшиві, неверифіковані.

І що дуже впевнено поводиться навіть тоді, коли помиляється сама.

Наприклад, обмовка, що Мінюст президента Трампа зосередиться на "боротьбі З правопорядком" замість на "боротьбі ЗА правопорядок", стала масовим мемом.

Чим цікавий цей кейс?

Тим що - як управлінське рішення Дональд а Трампа його було б неправильно оцінювати лише з точки зору компетентності/некомпетентності.

Він в першу чергу про активізм і віданність, а не про професійні якості.

Якщо постежити, то Керолайн Левітт активно використовує неполіткоректну риторику, як і сам президент. Більше того, я б сказала, що це риторика, властива хуліганам, кривдникам і розгніваним або ображеним дітям.

Вони в прямому сенсі говорять однією мовою.

Тому це про поділяння цінностей (навіть якщо ми їх не приймаємо) - проти професійних вимог.

Я тут не можу не згадати українські комунікаційні паралелі.

З дуже яскравого - запрошення тг "Труха" на закриту зустріч журналістів з президентом Зеленським.

Це обурило моїх колег і мене, але цікаво, що були люди (з аудиторії), які тоді звинувачували стариганів із традиційних ЗМІ, що вони, мовляв, віджили своє і заздрять.

Схоже - зустріч з інстаграм-інфлюенсер/ками керівника ГУР Кирила Буданова, тоді як із журналістами такої зустрічі не було.

І все це на тлі не надто вдалих діалогів президента Зеленського з українськими інституціалізованими ЗМІ - також з великими, треба сказати, аудиторіями.

Я сама неодноразово писала і говорила про невдалі чи некомпететні управлінські рішення в сфері комунікацій, які дуже притаманні ОП.

Але от я думаю зараз, що це не так про рішення, як про іншу управлінську філософію.

Так, зміни в медіасередовищі величезні, це факт. Аудиторії інфлюенсерів такі, що з ними неможливо не рахуватися.

Але і своїми політичними прихильниками дуже комфортно, це також факт. А коли про тебе знімає кіно лише Дмитро Комаров, а відоси - Аліна Шаманська, то взагалі прекрасно.

І яка все ж таки тонка межа між вибудованням такого комфорту і загрозою свободі слова.

І тут уроки для нас.

Я бачу, як українська аудиторія обурюється заявами президента Трампа, бо вони чіпляють нашу гідність і зазіхають на нашу безпеку.

Але я думаю, що далеко не всі навіть думають про те, як важливо захищати незалежні медіа.

Але ж якщо немає правди - то немає і нічиєї політичної відповідальності.

Правда не має змагатися з брехнею, бо вона точно програє.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.