"Рішення створити авіаційну коаліцію на базі F-16 було правильне"

"Шість винищувачів Rafale із ракетами Meteor відженуть російські бомбардувальники від лінії бойового зіткнення", – каже авіаційний експерт Костянтин КриволапУкраїна від початку роботи над авіаційною коаліцією робила ставку на американські винищувачі F-16. Однак зовнішньополітична ситуація у світі змінилася. Чи означає це, що треба швидко переорієнтуватися на інший тип літаків?– Американці контролюють ринок озброєнь так званою м'якою силою. Вони вкладаються в будь-яку серйозну військову розробку. І коли вони вкладаються в щось понад 10 відсотків, то в разі продажу виробу продавець має отримати дозвіл від американського Держдепу. І тільки Франція не підпадає під американські обмеження, бо ще за президента Шарля де Голля вони розробили стратегію військової незалежності. Мають власну ядерну зброю, свої літаки. Коли була спроба об'єднати найбільші європейські компанії в розробку й виготовлення літака Eurofighter, французи спочатку увійшли до спільного проєкту, але швидко вийшли, мотивуючи це тим, що їм потрібен інший літак. Хоча насправді Eurofighter і Rafale вийшли схожими. Якщо нам нині треба буде сучасніший літак, то в Eurofighter багато американських комплектуючих, і можливо, доведеться просити ліцензію. А з французькими літаками така умова не потрібна.Якщо говорити про технічний бік, то рішення створити авіаційну коаліцію саме на базі винищувача F-16 було правильне. Це якісний літак із великою можливістю використання різних видів зброї. У комплектації Блок-70–72 він мало чим поступається винищувачу 5-го покоління F-35. Якби політична ситуація у США не змінилася, то ніхто слова не сказав би. Тепер маємо дивитися в бік французького Rafale. А це дорога машина і примхлива в обслуговуванні. Якщо підсумувати, то нам треба такі літаки, які виконуватимуть актуальне завдання. І не якісь теоретично потім, а практично зараз. От у Катару є ескадрилья Mirage, які мають можливість запускати ракети класу "повітря – повітря" Meteor. Це ракета з прямоточними, а не твердопаливними двигунами, здатна летіти на максимальній швидкості на відстань 200–300 кілометрів. Якби нам таку ракету, ми забули би про російські КАБи, якими вони бомблять передову. Нам би таку одну ескадрилью – й питання можна вирішити. От такі літаки з таким озброєнням нам нині треба.Україні передали літаки F-16 в європейській версії MLU. В американській класифікації вона чому відповідає?– Це Блок-15–20. Це перші машини, які почали вироб­ляти наприкінці 1970-х – на початку 1980-х у Нідерландах і Бельгії. Одночасно йшла робота над майбутньою модернізацією. Цей процес назвали MLU. Він розвивався паралельно розвитку F-16. Здається, у версії MLU 7.2 літак доводили до стану Блок-50. Експерти у своїх мріях розраховували саме на таку версію, бо це найбільша за кількістю F-16 версія у світі. Тобто ми маємо Блок-20, який у певній частині модернізовано до Блок-50. Літак оновлювали блоками. Можна зі старої версії Блок-15 витягнути начиння і, як у конструкторі лего, вставити найновіші блоки – і ти вже маєш найновішу версію Блок 70–72.Що можуть наші літаки в цій версії?– Нам треба вирішити основне питання – відкидання російських носіїв керованих авіабомб на відстань більш як 100 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Як навчають пілотів F-16? Спочатку це польоти вдень, потім – уночі. Згодом вони вчаться літати за приладами. Коли ти вмієш керувати літаком, можеш називатися пілотом, але не винищувачем. А вже потім починається робота зі зброєю. Перший рівень – збиття безпілотників і крилатих ракет. Тобто найпростіша справа – функція ППО. Потім іде підтримка наземних операцій, і лише після неї – патрулювання, де ти мусиш бути готовий включитися в найскладнішу операцію. Спочатку наші F-16 були налаштовані на збиття крилатих ракет і "шахедів". Потім почали підтримувати польоти наших МіГ-29 із французькими КАБами. Це було торік, коли розбивали понтони на річці Сейм у Курській області. Фактично вони підлітали до Сумщини на пристойній висоті й змушували росіян гасити свої радіолокаційні станції, бо мають на озброєнні протирадіолокаційні ракети. Після пуску КАБа МіГ-29 спускався на малу висоту й повертався додому. У цей час F-16 робив кілька невеличких кіл і прикривав від можливого удару МіГ-29. Тепер уже є підтримка сухопутних операцій зі знищенням об'єктів на землі, тобто бомбометання.Скільки іноземних літаків ми маємо?– Нині є 17 машин F-16 і шість Mirage. Останніх до кінця року має бути 18 (19 березня президент Зеленський заявив про появу в Україні ще однієї партії F-16. – Країна).До кінця березня Франція має завершити передання перших літаків Mirage-2000–5F. Вони повинні замінити як носії ракет Storm Shadow застарілі радянські бомбардувальники Су-24. У чому їх перевага?– Ракети Storm Shadow можна програмувати на землі, а можна – в повітрі. Коли до Су-24 причепили пілон для кріплення цих ракет, це вже було подвигом. Це як причепити реактивний двигун до "Запорожця". Тому ракета могла летіти лише туди, куди її запрограмували на землі. З появою Mirage з'явилася можливість наведення на ціль безпосередньо з кабіни.Чи можемо ми отримати ракети Meteor?– Цих ракет вироблено не так багато, і їх іще не використовували. Очевидно, про це йтиметься. Нині основна ракета Mirage – MIKA – летить на 80 кілометрів. Радари на F-16, Mirage і МіГ-29 не відрізняються між собою. Французький радар Mirage трохи виграє за рахунок кращого оброблення сигналу та кращої розподільчої здатності на екрані. Тож він ліпше ідентифікує цілі, але залишається питання дальності – від 90 до 120 кілометрів.Які радари мають літаки наших Повітряних сил? І які має ворог?– У того ж МіГ-29 радар бачить на 60–70 кілометрів. У Mirage та F-16 – максимум 120 кілометрів. Є ще таке поняття, як радіопомітність. У F-16 це 2–3 метри, в Mirage – від 4 до 5. У російського Су-35 – 2–3,5 метра залежно від кута випромінювання. Вся родина літаків Сухого – Су-30, Су-34, Су-35 і навіть Су-57 – має однакову платформу Су-27. Ще один нюанс: у літаків родини Су є спільна ознака – широка морда. За рахунок цього росіяни ставлять у ці літаки великий за габаритами радар – що він більший, то далі бачить.У ворога стоїть радар "Ірбіс-2", і за рахунок свого великого розміру він бачить на 250 кілометрів, а в окремих випадках і на 300. Хоча якість зображення не дуже висока. Особливої переваги росіяни не мають. Та ж ракета "повітря – повітря" Р-37М, яка здатна летіти на 200–300 кілометрів, водночас не є швидкою. Вона страшна для повільних військових літаків – бомбардувальників, транспортників. Якщо її вчасно виявить винищувач, то втече від неї на форсажі або на протиракетному маневрі.За лояльнішого президента Байдена нам давали літаки Falcon без системи передання даних лінк-16. До того ж у старій модифікації й із застарілими ракетами. Тепер, очевидно, краще не буде. Виходить, F-16 за нинішньої ситуації здатні лише на функцію ППО?– Це ганьба для американського керівництва. Що таке лінк-16? Це протокол обміну даними між приладами на борту. З 1980 року американці почали збирати все, що вони мали до цього з точки зору обміну інформацією між окремими військовими об'єктами: оптика супутників, літаки далекого радіолокаційного виявлення, наземні локаційні станції, дані радіотехнічної розвідки, дані на землі навіть від танків Abrams та бронетранспортерів Bradley. Цей обмін створює єдине інформаційне поле. Неоціненна якість цієї системи – в тому, що вона може передавати інформацію як у вертикальному розрізі – від найменших носіїв до найбільших, так і в горизонтальному рівні – F-16 пролітає над якоюсь територією, а його система фіксує ворожу техніку. Командир взводу сухопутних військ бачить на своєму планшеті, що до нього наближається ворожий танк, і віддає команду артилеристам вразити його.Повертаючись до питання, скажу, що я навіть не уявляв, що таке можливо. Це ніби вам видали планшет Apple з крутим інтернетом, але забрали функцію простого зв'язку – й ти мусиш передавати інформацію через дисковий телефон.Ця натовська система надавала пілоту великі повноваження, бо він бачив те, що бачать у штабі, й мав можливість самостійно вирішувати. В українських Повітряних силах донедавна пілот – це руки й ноги центру керування, тобто вишки. Вони йому кажуть: лети на азимут такий-то, ешелон такий-то – і приготуватися до використання певного озброєння. А американському пілоту кажуть: там є ціль і її треба вразити. Я трохи спрощую, щоб була зрозуміла система керування польотами. Пам'ятаєте, як минулої зими наш пілот F-16 збив чотири ракети, а потім додав іще дві, довівши кількість до шести? І всі були в захваті! А чому? Бо цей пілот ухвалив самостійне рішення.Тому відсутність системи, яка дає тобі інформаційну обізнаність та змогу стикуватися з іншими родами військ, іншими пілотами, отримувати від них інформацію, – це великий мінус.За яких обставин ми втратили літак F-16?– Під упливом радіоелектронної боротьби в системі ППО відбувся збій у програмі "свій – чужий". Як мені пояснювали, в таких випадках мала б увімкнутися система обізнаності лінк-16 – і тебе впізнають як свого. А цього не сталося, й ППО збило свого ж пілота.Досі не було жодного випадку знищення російських літаків винищувачами західного зразка. Коли очікувати на перші успіхи?– Вони працюють, як і ми. Якщо Су-35 на великій висоті побачить випромінювання нашого локатора, то він запустить ракету Х-31П, яка погасить його раніше, ніж літак опиниться в зоні досяжності нашої ракети. А сам про всяк випадок увімкне форсаж і на швидкості вийде із зони ураження.Доки ми не матимемо ракети, яка летить на відстань 160–180 кілометрів (та ж AIM-120 у сучасних версіях), доти збиття не буде. Ми навіть підставлятимемо наших пілотів. А щоб мати можливість запуститися на 160–180 кіломет­рів, треба відповідний радар. Ті, що в нас є на 90–120 кілометрів, такого цілевказання не дадуть. Найновіші, 83-ї серії, які мають F-16 у версії Блок 70–72 та F-35, коштують 2,5 мільйона доларів. Якби в нас були літаки дальнього радіолокаційного виявлення SAAB-340 ACS-890, які пообіцяла Швеція, то ракета з F-16 отримала б цілевказання. А без цього ніяк.Чи є в нас узагалі шанси, якщо противник має ракети "повітря – повітря", які летять на відстань до 300 кілометрів? Узимку наш Су-27 збили з великої відстані.– Так, наш літак збили з відстані 232 кілометри ракетою Р-37М. Я не думаю, що ці ракети справді летять на 300 кілометрів, як заявляють росіяни, але точно – на понад 200. В нас немає належного зв'язку з радіотехнічною розвідкою, військами ППО й пілотами. Льотчик не бачив цієї ракети. Радар розташовано в передній напівсфері, й пілот не бачить, що діється позаду нього. Від цієї ракети можна втекти, бо вона не дуже швидка. Але це якщо її бачити. У F-16 стоїть система, яка бачить і передню, і задню напівсфери, й у разі перебування машини під випромінюванням автоматично може поставити теплові пастки або створити радіотехнічні перешкоди. У Су-27 нічого такого немає.Європейські лідери натякають, що можуть зняти всі обмеження на продаж зброї Україні, за винятком ядерної. Чи матимемо ми шанси отримати найновіший французький винищувач Rafale?– До всього треба дорости. Навіть не пілотам, а інфраструктурі, системі керування військами. Тоді можна собі дозволити Rafale. Якщо цей винищувач буде з ракетою Meteor, то шести літаків нам цілком вистачить, щоби відігнати російські Су-34 і Су-35 від лінії бойового зіткнення. Те саме можуть зробити й Mirage. Росіяни боятимуться, бо їхні літаки збиватимуть. Три двійки Rafale можуть організувати фактично цілодобове патрулювання неба.Наскільки Rafale гідний суперник для того ж російського Су-35?– Якщо з ракетою Meteor, то на дальніх дистанціях він легко зробить Су-35. Завдання росіян – підібратися до нього якомога ближче, бо їхній СУ-35 – більш маневровий літак. Якщо він підбереться до французького винищувача, то тоді зможе працювати швидкісними ракетами, а не Р-37М. Тобто на середніх і дальніх відстанях краще працюватиме Rafale, а на короткій – Су-35. Але я не думаю, що серед російських льотчиків знайдуться камікадзе, які спробують підібратися до Rafale на коротку відстань.Швеція ще у травні пообіцяла надати нам два літаки дальнього радіолокаційного виявлення. Чи можуть вони змінити ситуацію в небі на нашу користь?– Нам пообіцяли два літаки, Байден наполягав на одному. Зрештою зупинилися на двох. У жовтні були повідомлення, що наші фахівці почнуть навчання на цих літаках. Там нічого складного в керуванні немає, вони мало відрізняються від цивільних бортів. Думаю, наші за пів року вивчили б систему керування радіолокаційними засобами цих літаків. Інша річ, що без лінк-16 пілоти літака ДРЛВ телефонуватимуть пілотам F-16 й у режимі: "Вася, праворуч від тебе російський літак", даватимуть цілевказання. Тобто ці літаки не панацея. Повинно бути ухвалене комплексне стратегічне рішення про лінк-16, і тоді ми зробимо величезний крок уперед.Восени торік Швеція передала нам запчастини й обладнання для 14 винищувачів Gripen. А в чому ці літаки гірші за F-16?– Gripen необхідний, щоб запускати ракети Taurus. Також має можливість працювати ракетою Meteor, але для цього потрібно отримати ці винищувачі в найновішій версії C або D. Gripen вважається літаком покоління 4+, а Rafale – 4++. Якщо Rafale коштує 120 мільйонів доларів, то Gripen – приблизно 60. Літак простий в обслуговуванні: приїхали хлопці, 20 хвилин попрацювали – і він готовий до вильоту. Gripen значно менше створює проблем, аніж той же Mirage. Але в разі поломки або регламентних робіт його треба буде везти на завод. Це, з одного боку, добре, бо не треба створювати інфраструктуру, як із F-16, а з іншого – довга логістика. Але якщо оцінювати, то в моєму персональному рейтингу Gripen – №2 після F-16. Якщо раптом нам доведеться відмовитися від Falcon, то, безумовно, на користь Gripen. Хоч він і обмежений у використанні всього асортименту озброєння, яке є в F-16. Бо якщо викласти на землі все озброєння з F-16, то це буде половина футбольного поля – понад 100 видів озброєння. А в Gripen – карний майданчик. Однак нам усього озброєння американського винищувача й не треба. Якщо Gripen матиме ракету Meteor, то це вже буде половина справи.Нині маємо ледь не всі види західної артилерії й танків. Свого часу робилися спроби уникнути "різношерстя" в авіації. Однак вони, схоже, провалилися. Це добре чи погано?– Думаю, це не так і погано. Коли в нашій свідомості почало ламатися ставлення до весільних дронів, бо вони, як виявилося, можуть бути бойовими, багато хто хотів мати одну уніфіковану модель. Щоб одні пропелери, одні двигуни, логістика легко працювала. Я закликав кістьми лягати, аби цього не допустити. На цьому етапі, коли лише відпрацьовують схеми, різноманіття – найкращий подарунок. На лінії бойового зіткнення частоти змінюються тричі на день. Що швидше ти відреагуєш і випустиш потрібний дрон – то краще. Потім будемо все уніфікувати. Різноманіття в авіації – це диверсифікація. У бізнесі ти повинен мати не менш як трьох постачальників та трьох перевірених покупців. А закони бізнесу також написано кров'ю, як і військові статути. Якщо матимемо три літаки – нехай будуть три.Чи здатна Україна виготовити бодай штурмовик власного виробництва?– На таке запитання відповідаю просто: а ми маємо школу конструювання штурмовиків? У Радянському Союзі була школа Мікояна й Гуревича. Також Мясищева, Лавочкіна, Туполєва, Антонова. Кожна з цих шкіл спеціалізувалася зазвичай на чомусь вузькому.Якщо в тебе немає школи, то треба пройти весь той шлях, які проходили інші конструкторські бюро. Наша київська школа – це транспортні літаки. Якщо ти починаєш розроб­ляти літак, то треба одночасно розвивати свою дилерську мережу, склади й логістику.Що таке штурмовик? Це не винищувач, це зовсім інші критерії. Це чотири-п'ять систем дублювання, бронювання, зовсім інші матеріали. Американський штурмовик А-10 до цього часу не постачають на експорт. Там цікава система сотового заповнення всіх місць, де можливе ураження. Його розбивають, роблять решето, але ця система дає йому змогу жити. І терміни його використання продовжують знову й знову. Так само досі літає Су-25. Я бачив, як після влучання в дірку можна засовувати руку, а літак живий. Йому розбивають один двигун, він на іншому долітає.Тому це інша школа. Звісно, якщо поставити завдання, то можна зробити. Там немає нічого феноменального.Роль авіації в цій війні. Її переоцінено чи недооцінено?– У росіян була концепція домінування. Вони думали, що знищили українську авіацію першого дня війни. Але за 30–40 хвилин до нападу всі наші літаки, навіть ті, які довго не літали, піднялися в повітря й були там доти, доки було пальне. А вороги тим часом бомбили майже всі аеродроми. Те саме було з ППО: всі стаціонарні станції були знищені. Мобільні поїхали. Тому ми зберегли зенітно-ракетні комплекси, зберегли авіацію. У перші дні росіяни вважали, що можуть літати безкарно. Але коли наш МіГ-29 збивав російський Су-35, це було щось неймовірне. І це знову до питання, який літак кращий? Якщо ти воюєш за себе, за свою родину та країну – це одне. Якщо ти чужак, то летиш переляканим, бо боїшся, що тебе зіб'ють, – інше. Маємо різні рівні мотивації. Воює, як і раніше, дух.Передплатити журнал "Країна"