Ситуація на фронті. Російські понти закінчились

Друзі, як обіцяв коротко про ситуацію на різних ділянках фронту. Постійні обстріли українських міст на тлі переговорів про перемир'я, що починаються, – не випадковість і не реакція на якісь поточні події. Це логічна і єдино доступна зараз агресору тактика. Кремль висуває нереальні умови ще на старті цих самих переговорів. А важелів тиску для «примусу України до миру на їхніх умовах» бракує.

Просто тому, що ще місяць тому бункерний щур (і його відлуння в Білому домі) просували головну ідею. Вони наступають. У них є успіхи на фронті і це реальність. А в України «немає карт», ось і українські зрадофіли через день пишуть, що «фронт посипався» і «всі пішли в СЗЧ». Тож Київ має віддати Москві все, що вона вимагає. Інакше Кремль забере це силою. Так ось останні результати. Немає у них реальних успіхів. І перспектив немає. Зате втрати в особовому складі за три місяці 2025 року більші, ніж за весь 2022!

Курська область. Скільки криків про наше оточення, там Трамп із Путіним в особистій розмові «рятували» 10 тисяч бійців ЗСУ. Але не було ніякого оточення. Офіцери з комунікацій нашого Генштабу вже голос зірвали, доводячи, що немає оточення. Американська розвідка доповідала – бреше Москва. Так, вони кинули туди просто величезну кількість військ на штурм. І сильно притиснули нам логістику, це біда. І що в результаті? ЗСУ відійшли назад. На зручні позиції, які командири на землі пригледіли вже давно. Лінія фронту скоротилася і це закрило проблему дефіциту піхоти. А арта і дрони залишилися в колишньому складі. І перемелюють будь-яку кількість штурмовиків із технікою. І все це – на території Курської області.

На Куп'янську і Лимані – у противника дуже сумнівні тактичні розширення плацдармів. На Лимані вони не критичні, а Куп'янськ взагалі капкан і яма. Тир для того, хто туди зайде. На Харківщині успіхів немає. На Запоріжжі - перекидали туди два тижні підкріплення через Маріуполь, сунулися на штурми, зі страшними втратами зайняли дві посадки. Це не оперативний і навіть не тактичний результат. Це плаваюча лінія бойового зіткнення. Ресурсів наступати на Запоріжжя у них немає і близько.

Ключовий зараз (і вже давно) загальний Донецький напрямок. Покровське – місяць тому їх зупинили, міцно побили і почали вибивати з їхніх позицій. Це не великий контрнаступ, але тактично ми їх вичавлюємо. Усі z-канали волають про кризу і брак особового складу на позиціях. Синє на карті – вже наше. Чекають резервів із Курська, але вони їх не врятують. Тому що ситуація, як у Курській. Наша оборона така зараз, що перемеле будь-яку кількість підкріплень.

Костянтинівка – така ж історія. Її штурмувати мали в перших числах березня, взявши Торецьк і Часів Яр. Про взяття Торецька навіть офіційно заявили 7 лютого. Але ні. 51-шу армію росії в Торецьку стерли. І 8-ма армія замість штурму Констахи просто замінила їх у вуличних боях на Торецьку і в околицях. Годинку знову пробували обійти – відступили з втратами. Пробували повернутися до великих штурмів на бронетехніці – відступили з втратами бронетехніки. Там наша 24-та бригада їх просто розбирає в мотлох. Реальні Рекси.

Резюмую. Скінчилися понти і доповіді про успіхи наступу. Російська армія видихається. Надірвалися. І перекидання пошарпаних підрозділів з Курської області вже не рятує. Судячи зі свіжих полонених, поповнення у них приходить уже зовсім жалюгідне. Бадьорих 30-річних зеків не зустрінеш. Маргінали й алкаші 50+ уже в ходу. Реальних штурмовиків – дефіцит скрізь.

Міг би розписувати докладніше, але знову занадто багато тексту виходить. За Ново-Павлівським напрямком - повторення історії з Покровським із запізненням на три тижні. Тож зібралися і віримо в ЗСУ. Армія окупантів почне сипатися навіть раніше, ніж я думав (думав – кінець осені або зима).