Як Балкани розділяються на військові союзи і які наслідки це може мати

Сербія, яка 30 років декларувала свій нейтралітет, несподівано оголосила про плани створення військового союзу.

Ба більше – військового союзу із Угорщиною, яка є членом ЄС та НАТО.

Такий крок Белграду став відповіддю на створення у регіоні іншого військового союзу – напередодні про це оголосила Хорватія, Албанія (обидві – члени НАТО) та частково визнана країна Косово.

Про небезпечну тенденцію у регіоні читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Балканська "залізна завіса": як країни регіону розходяться по різним військовим союзам.

Далі – стислий її виклад.

Про створення військового союзу між Хорватією, Албанією та Косовом оголсили 18 березня.

Не виключено, що незабаром до цього союзу доєднається й Болгарія.

В контексті того, що більшість підписантів угоди є повноцінними членами НАТО, метою цього об’єднання є, ймовірно, сприяння інтеграції до Альянсу Косова – держави, яка декларує прагнення увійти до НАТО, проте до вирішення всіх суперечок із Сербією це виглядає неможливим.

"Метою цієї співпраці не є створення загроз будь-кому.

Це сигнал тим, хто має намір загрожувати регіону – ми демонструємо їм, що ми разом і не дозволимо нікому дестабілізувати регіон….

Ця угода є декларацією кожній країні, яка націлена на дестабілізацію",– заявив міністр оборони Косова Еюп Мачедонсі.

Цей сигнал направлено насамперед проти Сербії.

На думку косовської влади, Сербія сприяє здійсненню терактів в Косові.

Крок Сербії у відповідь виявився несподіваним навіть для багатьох громадян країни.

У сербських ЗМІ з’явилася інформація про наміри створити військовий союз між Сербією та Угорщиною.

І що вже незабаром цей союз може бути офіційно підписаний.

З однією сторони, такий крок виглядає цілком логічним.

Сербія та Угорщина підтримують одна одну, а лідери країн – Александар Вучич та Віктор Орбан – є друзями.

З іншого, незрозуміло, якою є мета цього союзу? Точно не сприяння вступу Сербії до НАТО.

Угорщина готова воювати разом із Сербією у випадку конфлікту із Косовом, Албанією та Хорватією? Також дуже сумнівно.

Не виключено, що саме цим викликана пауза із підписанням угоди – сторонам потрібно знайти формулювання, які б зробили угоду "вагомою", але одночасно не викликали б занепокоєння всередині НАТО.

Втім, політичний сигнал очевидний – Сербія демонструє, що має союзника всередині ЄС та НАТО, який готовий заступитися за неї у випадку потенційного конфлікту.

Створення таких союзів не суперечить статуту Альянсу, а наявність миротворців дозволяє їм повністю контролювати ситуацію у регіоні.

Втім, корекція зовнішньої політики США може послабити таку потужну присутність на Балканах.

І тоді військові союзи, що зараз виглядають як елементи політичної боротьби, можуть стати фактором військового роз’єднання Балкан.

Роз’єднання, від якого дуже недалеко й до поновлення бойових дій.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Балканська "залізна завіса": як країни регіону розходяться по різним військовим союзам.