Далекобійні атаки України по РФ: ефект є, але не вирішальний – Forbes

Знищення російських складів та заводів має обмежений ефект на фронті – експерти пояснили, чому удари України не переломні.

Кампанія українських далекобійних ударів по військових заводах і складах боєприпасів у Росії має неоднозначні результат. Більшість атак – рейди, спрямовані на військове постачання – вражають, але далеко не є вирішальними.

Про це йдеться статті аналітика Forbes Девіда Акса.

Як пояснив співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир Майкл Кофман, українські далекобійні удари по РФ принесли певне полегшення мирним жителям, які страждають від бомбардувань. Однак у ширшому сенсі "крилаті ракети, що запускаються з повітря, часто не впливали на бойові дії".

Атаки на зразок удару по російському заводу з виробництва безпілотників в Орловській області, можливо, врятували кількох українців, однак не змінили фундаментальну проблему, яка стоїть перед ЗСУ, – здатність подолати оборону ворога.

За словами Кофмана, хоча далекобійні удари можуть впливати на російські сили, українські бригади "часто не в змозі скористатися ними".

Як пояснюється у статті, для українських Повітряних сил не надто корисно підривати весь запас важких мінометів російської польової армії, якщо сусідній український армійський корпус затиснутий мінними полями або не має достатньо бійців для початку наступу та змоги скористатися скороченням короткострокових запасів боєприпасів у ворога.

Автор матеріалу акцентує – фактично більшість кампанії далекобійних ударів України – рейди, спрямовані на військове постачання ворога – вражає, але далеко не є вирішальною. За оцінками української аналітичної групи Frontelligence Insight, понад половина українських ударів у період від вересня до лютого "мали обмежений вплив".

"Безпілотники і ракети могли уразити кілька російських заводів і складів і спровокувати кілька жахливих пожеж, але пожежники зрештою гасили полум'я, а робітники зрештою відновлювали будівлі. Водночас українські війська продовжували поступово втрачати позиції на сході України", – вказано в публікації.

Зазначається, що частіші атаки з використанням важчих боєприпасів могли б завдати довгострокової шкоди росіянами. Однак Україна не одержує достатньо найкращих іноземних боєприпасів глибокого удару для ведення тривалої та інтенсивної кампанії проти ворожої логістики, і поки що не виробляє достатньо подібних боєприпасів самотужки.

Пріоритетні цілі для ударів у Росії

На думку автора статті, можливо, саме тому протягом останніх місяців українські планувальники ударів змінили свої цілі. Так, тепер частіше атаки припадають по нафтовій інфраструктурі РФ, особливо по нафтопереробних заводах, які підтримують військову економіку країни-агресорки.

У Frontelligence Insight зауважили, що оскільки НПЗ – це технічно складніші та дорожчі споруди, їхнє значення для російської нафтопереробної промисловості та експорту нафтопродуктів також є вищою, а відновлювати ці об’єкти складніше та дорожче.

Економіст Володимир Мілов вважає, що для посилення ефекту ударів українські війська повинні влаштовувати регулярні атаки на великі унікальні установки крекінгу на сучасних російських НПЗ. Мілов зазначив, що російській промисловості вкрай складно замінити їх в умовах теперішнього режиму санкцій, а часті та точні удари можуть перешкодити ремонту установок.

До слова, в іншій статті Девід Акс писав, що протягом 10 тижнів українські дрони здійснили три успішні атаки на аеродром "Енгельс" у Росії. Ці атаки демонструють успішну стратегію з уникнення російських ударів – "легше запобігти, ніж відбити".