Чи порушить Путін перемир'я, чим замінити Петріоти і що замість мобілізації — інтерв'ю Агіля Рустамзаде
Чи порушить Путін перемир'я, чим замінити Петріоти і що замість мобілізації — інтерв'ю Агіля Рустамзаде

Чи порушить Путін перемир'я, чим замінити Петріоти і що замість мобілізації — інтерв'ю Агіля Рустамзаде

Чого чекати Україні від перемир'я, як зміцнювати армію в разі скасування воєнного стану та мобілізації? Які виклики стоять перед арміями Європи і як потрібно розвивати український ВПК? Про цi та інші важливі питання воєнного часу Фокус поговорив з відомим військовим експертом Агілем Рустамзаде з Азербайджану, який уважно стежить за подіями російсько-української війни.

Ексклюзивне інтерв'ю Фокусу дав військовий аналітик з Азербайджану Агіль Рустамзаде.

Мирна угода чи нова ескалація: сценарії для 2025 року

Напередодні 2024 року в різних ЗМІ ви часто прогнозували, що бойові дії можуть закінчитися вже влітку 2025 року. Як зараз скоригуєте прогноз?

— Я робив прогнози низької ймовірності. Імовірність 50 відсотків. Була парадигма, що Трамп може розлютитися на Путіна і посилити підтримку України. Як ми бачимо, цього поки що не відбувається. Склалася дуже непроста ситуація і тут складно що-небудь прогнозувати, тому що це стосується не тільки війни в Україні. У світі взагалі складна військово-політична ситуація — маємо кризу глобальної стабільності.

Як Україні посилювати армію, якщо Київ вирішить скасувати воєнний стан? Адже тоді доведеться і скасовувати мобілізацію?

— Україна отримала передовий військовий досвід. Це стосується асиметричного способу ведення бойових дій. Як відомо, Україна воює з Росією меншою кількістю живої сили і компенсує цю нерівність дронами. Я думаю, що можливий розвиток цього шляху без різкого скорочення української армії. І найімовірніше, якщо ми говоримо про скасування воєнного стану, то я думаю, що Україні буде потрібна нова модель і потрібно буде повернення до строкової служби та служби за призовом. До речі, багато країн уже замислюються над цим, тому що професійні армії можуть утримувати тільки дуже заможні країни, наприклад, США, Франція, Німеччина. Україні утримувати півмільйонну армію буде важкувато.

Агіль Рустамзаде: "Україна отримала передовий військовий досвід"
Фото: Відкриті джерела

Зараз у Силах оборони майже 1 мільйон осіб, на передовій за різними оцінками 250–300 тисяч. Скільки залишиться після можливих мирних угод? Чи послабить фронт перемир'я і як вирішувати ці проблеми?

— Проблеми вирішать технології. Україна навчилася воювати з меншою кількістю людей. І за творчого підходу в армії слухатимуть людей, які отримали реальний бойовий досвід і знають війну зсередини, а не літніх людей, які читали радянські книжки. Це нова плеяда українських генералів і воєначальників, і вони можуть організувати систему оборони, підвищивши обороноздатність України. Найімовірніше, потрібен буде і призов, і зберігати економіку на військових рейках, виробляючи достатню кількість різних систем озброєнь, які показали ефективність.

За яких умов і через що можуть знову початися бойові дії?

— Якщо ми говоримо про перемир'я, то залежно від того, на яких умовах Російська Федерація буде його укладати. Якщо вони всього лише мають намір показати Трампу, що росіяни миролюбні люди, то буквально за три дні вони зроблять якусь провокацію і можуть відновити бойові дії. Початок бойових дій визначатиме військово-політична доцільність.

Україна не зможе сама виробляти перехоплювачі, протиракети до "Петріотів". Яких можна вжити альтернативних заходів?

— Як ми знаємо, зенітно-ракетні комплекси, а тим паче системи протиракетної оборони — це дуже складне озброєння у фінансовому і науковому відношенні. Тому Україна не зможе за три–п'ять років отримати ключові технології, щоб розробляти ці системи. Але у світі є різні альтернативи Patriot. Ті ж комплекси SAMP-T, які проходять модернізацію. Дуже хороші системи протиракетного озброєння є в Ізраїлю, які можна буде закуповувати. Або ж продовжити співпрацювати з американцями.

ЗРК SAMP-T
Фото: NATO

Головні проблеми армій країн ЄС і європейського ВПК

Ви багато разів застерігали, що і з Європою не все "гладко". Що ви маєте на увазі?

— Йдеться про різні підходи до забезпечення обороноздатності як України, так і Європейського Союзу загалом. Ми бачимо, що ті країни, які мають сухопутний, або морський кордон з РФ в акваторії Чорного моря більш відповідально підходять до обороноздатності України. А країни, розташовані віддалено, вони не сприймають загрозу серйозно. Як ми бачимо, їхні підходи відрізняються. Плюс є інша тенденція: країни, як-от Франція, хочуть скористатися ситуацією, щоб зміцнити свої позиції в Євросоюзі. Відсунути, наприклад, Ізраїль, Туреччину, Велику Британію, але це не зовсім правильний підхід. Тому потрібно, щоб у Європі на проблеми безпеки дивилися хоча б на одному рівні, але там плюралізм думок.

Європейський ВПК набирає обертів, але не так швидко, як хотілося б Україні. За якими позиціями європейці відстають на роки, тобто те, що вони не зможуть розгорнути не цього, і не наступного року?

— У європейського ВПК є дві проблеми. Це зростання виробничих потужностей, безсумнівно, і це за рік чи два не вирішити. І проблема з ланцюжком постачань різних компонентів порохів. Плюс є прогалини — Європа не пропускає весь обсяг і номенклатуру систем озброєнь і військової техніки. Наприклад, реактивні системи залпового вогню, або тактичні балістичні ракети. На розроблення і доступ до цих технологій потрібні роки. Також ми бачимо егоїстичний підхід. Ось в Ізраїлю і Туреччини є системи залпового вогню, але через позицію Франції Європа не хоче закуповувати цю зброю в інших країн.

Найсильніші армії Європи, крім української, — це французька і польська. У чому, на вашу думку, слабкі місця цих армій?

— На сьогодні дуже швидкі кроки роблять Сполучені Штати, Китай. За винятком Росії та України, які під час війни інтенсивно переходять на новий військово-технічний уклад, у всіх інших армій світу є проблеми з протиповітряною обороною. Це стосується й армій Франції та Польщі. У всіх європейських країн, загалом, дуже великі проблеми з протиповітряною і протиракетною обороною. Вони не особливо займалися цим сектором озброєння. Ну і технічний бік — більшість армій світу мають системи озброєння і військову техніку, які не готові до протиборства і ведення бойових дій в умовах, коли в повітрі й на землі дуже багато дронів.

Український безпілотник "Лютий"
Фото: CNN

Оборонний комплекс України: майбутнє за безпілотними системами

Україна мілітаризується і розвиває свій ВПК. Чи необхідно їй виходити на міжнародний ринок зброї і якщо так, то які позиції залишити собі, а які пустити на експорт?

— Що стосується українського оборонно-промислового комплексу, то (його розвиток — прим. ред.) зумовлений не тільки бажанням України. Це двосторонній процес, у якому важливе побажання клієнта. Вважаю, в України дуже великі можливості в галузі безпілотних систем — повітряних, наземних, морських. Це товар, який показав себе в бою. Безсумнівно, якщо в України є можливості, вона обов'язково повинна виходити на світовий ринок. Також є рішення в галузі недорогих крилатих ракет, і після того, як український ВПК вийде на потрібні темпи, щоб забезпечити себе, і з'явиться надлишок, потрібно виходити на міжнародний ринок, де можна зайняти міцні позиції.

Дрони. Це сфера, яка розвивається не щороку, а щомісяця, що нам чекати вже до кінця літа, до осені? Які нові віяння стануть реальністю?

— Ми вже бачимо певні тенденції. Якщо українці встигнуть, то до кінця літа ми побачимо дрони, які зможуть працювати автономно без зв'язку з оператором. Вони матимуть зачатки штучного інтелекту і зможуть самі знаходити цілі. Крім того, Україна вже займається технологією роїв, коли кілька дронів спільно знаходитимуть цілі та розподілятимуть між собою атаки. Тобто йдеться про якісне зростання дронів-камікадзе і дронів-бомбардувальників.

Теги за темою
Україна Армія безпека
Джерело матеріала
loader
loader