Про цю будівлю ходять легенди: хто "плаче" на фасаді будинку на Лютеранській

Будинок "плачучої вдови", розташований на вулиці Лютеранській, 23 у Києві, залишається одним із найзагадковіших та найбільш інтригуючіх архітектурних пам’яток міста. Побудований у 1907-1908 роках на замовлення купця Сергія Аршавського, цей особняк є яскравим прикладом стилю модерн, який був популярний на початку XX століття.

Містичні легенди та загадки тільки додають йому шарму. Деякі стверджують, що та сама голова була створена на замовлення Аршавського на згадку про його дружину, тоді як інші вважають, що це просто художній елемент. Незалежно від справжньої історії, маскарон став символом Києва та приваблює туристів з усього світу.

Архітектурні особливості

Особняк виконаний в асиметричному стилі з напівциркульними вікнами та цементним рустом на першому поверсі. Фасад будівлі прикрашений кованим металом, гранітом, ліпними прикрасами із цементу, а також лабрадоритом та оливковою керамічною плиткою. Кожен поверх складається з десяти кімнат, передпокою та буфетної. Парадні сходи оформлені мармуром, а "чорні" сходи — гранітом. Цікаво, що в інтер’єрах особняка збереглися оригінальні двері, ручки дверей і навіть старі радіатори.

Маскарон — родзинка будівлі

Найцікавішою особливістю є маскарон у вигляді жіночої особи на фасаді будівлі. Під час дощу вода стікає обличчям, створюючи враження, що жінка плаче. Цей незвичайний елемент став символом будинку та привертає увагу всіх, хто проходить повз. Згідно з легендою, маскарон зображує дружину Сергія Аршавського, яка померла під час будівництва особняка. Однак немає документальних підтверджень цієї версії, що робить історію ще більш інтригуючою.

Історія та сучасне використання

Будинок "плачучої вдови" був побудований для Сергія Аршавського, після Аршавського його придбав київський купець Товій Апштейн у 1913 році. Цікаво, що ініціали синів Апштейна (Соломона та Самуїла) збігалися з монограмою "СА" на фасаді будівлі. У 1918 році будинок був націоналізований і використовувався для різних державних потреб.

Сьогодні будинок входить до складу Адміністрації Президента України та іноді використовується для приймання закордонних делегацій. Всередині будівлі збереглися гарні інтер’єри, включаючи стелі та сходи. Відвідати будинок можна тільки в рамках безплатних екскурсій, які потрібно забронювати заздалегідь. Цікаво, що під час екскурсій можна побачити не лише історичні інтер’єри, а й сучасні елементи, які було додано для потреб Адміністрації Президента.

Цей особняк не лише є архітектурною пам’яткою, а й нагадує про багате минуле Києва. Унікальний образ та історія роблять його обов’язковим місцем для відвідування всіх, хто цікавиться архітектурою та культурою України. Будинок "плачучої вдови" — це не просто будівля, а частина історії та легенд Києва, яка продовжує зачаровувати та інтригувати всіх, хто його бачить.