Выборы на фоне угроз Трампа: как вмешательство США полностью изменило расписания в Канаде

Новообраний премєр-міністр Канади Марк Карні 23 березня оголосив про розпуск парламенту та дострокові загальнонаціональні вибори.

Згідно із законодавством, виборчий період в Канаді повинен тривати не менше 37 днів, але не більше 51 дня.

І день виборів призначений на 28 квітня є найшвидшою можливою датою, що свідчить про надзвичайність сучасної ситуації в країні.

Сам по собі розпуск парламенту не став несподіванкою – Карні фактично виконав схвалену напочатку року міжпартійну домовленість.

Проте, якщо ще на початку року для лібералів підтримка виборців була катастрофічно низькою і партія була зацікавлена в затягуванні часу свого правління, то вже сьогодні дочасні вибори – це шанс не лише закріпити статус-кво з новим мандатом довіри від канадців, але й здобути уряд більшості.

Причиною цих кардинальних змін став Дональд Трамп, його погрози канадському суверенітету та розпочата тарифна війна, що повернуло рейтинги лібералів.

Тема протидії політиці Трампа стане ключовою на нинішніх виборах.

І судячи по тому, як погрози президента США фактично "врятували" лідералів, інші партії також спробують взяти бали за рахунок критики на адресу США.

Консенсусом серед всіх канадських партій є необхідність проиистояти Трампу.

На щастя, так саме консенсусом є згадка про подальшу підтримку України в її війні проти РФ.

Карні готує велику реформу.

Першим кроком Марка Карні на новій посаді стало координування зусиль із провінціями і територіям задля формування єдиного фронту для торговельної війни зі Сполученими Штатами.

На зустрічі з керівниками регіонів він домігся принципової згоди усунути внутрішні міжпровінційні торговельні бар’єри до 1 липня та покращити логістику всередині Канади, якщо ліберали здобудуть перемогу.

Лише цей крок здатен, за попередніми оцінками, скоротити торгівельні витрати до 15% та забезпечити зростання економіки до 8%.

Цей крок також стане однією з найзначніших економічних реформ, про яку говорили багато урядів, але так і не реалізували.

Одночасно він має і символічний сенс, показуєчи, що Канада попри внутрішні протиріччя здатна говорити одним голосом.

Також уряд Карні також розпочав перегляд переліку можливих дзеркальних тарифів на американські товари, аби забезпечити максимальний тиск на США при мінімальному ударі по канадських споживачах.

Одним із перших рішень стало тимчасове звільнення нафтогазової галузі від податків, щоб не дестабілізувати постачання до американських нафтопереробних заводів.

Також прем’єр оголосив про створення спецфонду сумою в 2 млрд.

для компенсації екпортних втрат автомобільної індустрії.

Як "тимчасовий" прем’єр, Карні утримався від масштабних нових урядових видатків та програм, за винятком допомоги секторам, постраждалим від запровадежння США тарифів.

Водночас він доручив Канадському інфраструктурному банку пріоритезувати проєкти, що використовують канадську сталь і будівельні матеріали, щоб компенсувати втрати від американських тарифів.

Незважаючи на обмеження "технічного уряду", команда Карні чітко задекларувала курс на посилення оборони.

У передвиборчі дні Карні пообіцяв "безпрецедентне" збільшення інвестицій у збройні сили, включно з придбанням нових підводних човнів та криголамів для захисту Арктики.

Розпочато консультації з оборонними підрядниками та союзниками щодо прискорення закупівель, а також схвалено дослідження щодо модернізації систем раннього попередження NORAD на півночі країни.

Канада шукає союзників.

Розуміючи, що для протидії Трампу потрібна міжнародна підтримка, Карні здійснив свою першу закордонну поїздку як прем’єр не до США (як діяли його попередники), а до Європи.

Цей візит відбувся лише за три дні після вступу Карні на посаду – за океаном він зустрівся з Кіром Стармером та Емманюелем Макроном для координації спільних зусиль, назвавши їх "надійними союзниками".

Меседж був чіткий: Канада – не ізольована.

Європейські партнери також насторожено ставляться до торгової політики Трампа і зацікавлені в захисті міжнародних правил.

Повідомляється, що Карні обговорював з ними спільну реакцію на запровадження США 25% мита на імпорт автомобілів, оскільки це зачіпає і європейських автовиробників.

Окрім того, прем’єр вже провів переговори із Клавдією Шейнбаум, президенткою Мексики для підтвердження спільної позиції щодо захисту умов договорів про вільну торгівлю NAFTA-USMCA.

Примітно, що голова канадського уряду ще досі не говорив напряму з Трампом.

Ба більше, підкреслюється, що це є навмисним дипломатичним сигналом.

Карні заявив, що відкритий до розмови, але "на канадських умовах" – тобто не дозволить Трампу використати діалог для піару.

Це навмисне дистанціювання точно змінитися після виборів, але сьогодні воно задало тон рішучості та твердості в своїй позиції, якої канадці очікували від уряду.

Багато хто з політичних оглядачів порівнює це із стилем керівництва Карні під час фінансових криз у ролі голови центральних банків Канади та Англії – спокійно, на основі даних, але з готовністю до радикальних кроків, коли цього вимагає ситуація.

Якщо Джастін Трюдо був візіонером, який вів за собою, хоч іноді й зазнавав невдач у реалізації своїх ідей, то Карні сприймається як технократ, який може вирішувати практичні проблеми, але наразі не має харизми формувати нове бачення.

Втім, виборчі перегони можуть це зміни, вимагаючи показати ширшу палітру канадського розвитку, ніж вирішення нагальних проблем.

Лідери та невдахи.

Оскільки вибори відбудуться вже досить швидко, то рейтинги партій можуть вважатися доволі показовими.

За даними найбільших агенцій на сайті СBC станом на 26 березня, Ліберали мають 40% підтримки виборців і це найвищий показник за останні 4 роки (!).

Це дає їм не лише всі шанси переобратися як керівна партія, але й 65% шансів на покращений результат і отримання уряду більшості.

Що цікаво, ще 6 січня, коли Трюдо оголошував відставку, їхня підтримка була найнижчою за останні роки – 20,1% і йшлося фактично про потенційну втрату другого місця на прийдешніх виборах.

Ба більше, ще на початку березня, попри різке зростання підтримки, вони фактично відтавали на 10 пунктів від консерваторів, а вже на кінець березня – випереджають на 3 пункти.

Такі кардинальні зміни відбулися за неповний місяць і це наразі найбільш яскрава ілюстрація публічної реакції іноземненої країни на політику Трампа.

Інші партії значно відстають, і відверто не мають шансів на друге місце.

Проте найбільшими невдахами стали Нові демократи.

Якщо станом на 6 січня, на тлі критики уряду Трюдо та пошуку альтернатив, виборці готові були дати їм 19,3% підтримки, що давало шанси поборотися за друге місце, то вже на кінець березня – 9,8% із тенденцією до зменшення.

Блок Квебек вже традиційно для останніх років тримається на рівні 6-8%, зі спадом до 6,4% на кінець березня.

Зелені за опитуваннями набирають 3,2%, інші партії як от ультраправа популістська Народна Партія – бл.

Багато аналітиків вже сьогодні вважають, що Ліберальна партія Карні запропонувала найповнішу стратегію захисту Канади, поєднуючи короткострокові заходи (тарифи, підтримка галузей) із довгостроковим зміцненням стійкості (внутрішня економічна інтеграція, інвестиції в оборону).

Консерватори ж наполягають, що саме їхня програма є більш переконливою, бо вона розв’язує кореневі проблеми, які зробили Канаду вразливою до тиску США, наприклад, бюджетні дефіцити епохи Трюдо та недостатній розвиток ресурсного сектору.

Акцент лідера консерваторів П'єра Пуальєвра на енергетичну незалежність та "самозабезпечення" резонує у західних провінціях і серед бізнесу, який давно вимагає диверсифікації.

Ключовим залишається питання довіри виборців – Карні, хоча й новачок у політиці, але має сильний міжнародний авторитет в економіці.

Пуальєвр – навпаки, досвідчений політик, але менш відомий у зовнішньополітичній площині.

Опитування Angus Reid у кінці березня показало, що зростання популярності Карні дійсно пов’язане із тим, що його вважають найкращим кандидатом для протидії Трампу.

Історично канадці схильні до підтримки ліберального порядку денного, і вдаються до консервативної альтернативи в ситуаціях, коли Ліберали значно не підтвердили очікування.

Бачення, що це саме той момент кризи, коли треба змінити уряд і намагаються нав’язати консерватори сьогодні.

Проте важливо, що всі основні партії пообіцяли зберігати єдиний фронт проти Трампа.

У канадців немає бажання підтримувати політиків, які готові йти на поступки США – у цьому питанні існує міжпартійний консенсус.

Головне питання це не те, чи варто чинити опір Трампу, а питання, як саме це робити.

Три сценарії для Канади.

Наразі можна очікувати один із трьох сценаріїв розвитку подій:.

Уряд більшості лібералів.

Якщо Карні вдасться доєднатися до Європейської антитрампівської коаліції та запропонувати план протидії, тоді цілком ймовірна переконлива перемога лібералів, які зможуть скористатися хвилею суспільної єдності проти Трампа.

Щоби здобути більшість (170+ мандатів), лібералам потрібно завоювати передмістя великих міст в Онтаріо, які наразі контролюють консерватори, також здобути кілька менших міст на преріях, зокрема у Вінніпезі та Калгарі.

І особливо – забрати частку рейтингів Блоку в Квебеку, особливо якщо виборці побояться, що розкол голосів посилить ефекти політики Трампа на провінцію.

Особиста привабливість Карні для центристських виборців, а також просідання підтримки Нових демократів загалом можуть забезпечити необхідний приріст мандатів для переконливої більшості, але цей результат не гарантований, а залежить від збереження темпу кампанії Лібералів та уникнення скандалів або серйозних помилок.

Також Ліберали критично потребують високої явки, особливо серед поміркованих і молодших виборців, яких мобілізують теми клімату та протидії Трампу.

Перемога лібералів, але без більшості.

Теперішні опитування та проєкції розподілу місць стверджують, що цей сценарій найбільш ймовірний.

У такому разі Карні може отримати, наприклад, 150–160 мандатів, консерватори – 130–140, а решта – у Блоку Квебек, Нових дкемократів та, можливо, Зелених.

Хоча Нові демократи, ймовірно, втратить частину місць, вона зможе зберегти близько 15-20 депутатів, які стануть критично важливими.

Джагміт Сінґх уже співпрацював із лібералами і майже напевно надасть перевагу Карні перед Пуальєвром.

У такому разі можна очікувати на оновлену неформальну або навіть офіційну угоду між лібералами й НДП – Сінґх наполягатиме на нових поступках, наприклад, пришвидшення впровадження Farmacare або більші інвестиції у житлову сферу в обмін на підтримку уряду Карні.

Блок Квебек, ймовірно, утримає близько 30 місць і теж зможе впливати на окремі голосування.

Його лідер Ів-Франсуа Бланше, як і раніше, підтримуватиме ініціативи, які відповідають інтересам Квебеку (компенсації для галузей, які постраждали від тарифів, або посилення захисту французької мови), і виступатиме проти всього, що він вважатиме порушенням провінційних повноважень.

Меншість під керівництвом Карні стане продовженням формату, який Канада має з 2019 року.

Втім, ймовірно, що Карні буде налаштований на більш конструктивну взаємодію з Новими демкоратами і Блоком Квебек, ніж це іноді робив Трюдо.

Цей сценарій вважається досить стабільним –.

Фактично усі партії, крім консерваторів, зацікавлені в тому, щоб Карні залишився на посаді.

Несподіваний прорив консерваторів.

Попри те, що наразі лідирують ліберали, не виключений, хоч вже і найменш ймовірний сценарій, за якого наприкінці кампанії відбудеться зсув на користь партії Пуальєвра і консерватори сформують уряд меншості.

Це може статися, якщо Карні провалиться на дебатах (його слабке місце – французька мова, що може зашкодити набарти місця у Квебеку), або якщо виборці вирішать все ж покарати Ліберальну партію, яка перебуває при владі вже десятиліття, за втому, помилки чи давні скандали (хоча наразі Трамп виглядає більшим злом).

Для цього Пуальєвру потрібно не лише втримати підтримку на Заході, але й наростити її в Онтаріо та Британській Колумбії.

Якщо консерватори вийдуть найбільшою партією, наприклад, отримають 145–155 місць проти 130–140 у лібералів – Пуальєвр отримає перше право на формування уряду.

Парламент у такому разі буде "підвішеним", жодна партія не матиме більшості.

У цьому сценарії Блок Квебеку може стати "золотою акцією", хоча Бланше все ж поки більше налаштований на співпрацю із Карні.

Єдиними факторами впливу на зміну позицію можуть бути питання скасування федерального вуглецевого податку, що обіцяють консерватори, та питання та питання більшої децентралізації владних повноважень на користь провінцій.

Однак уряд меншості консерваторів буде нестабільним за визначенням – Ліберали та Нові демократи разом жорстко виступатимуть проти ключових політик Пуальєвра.

Джагміт Сінґх уже натякав, що Нові демократи не допустить Пуальєвра до прем’єрства, якщо з’явиться можливість сформувати альтернативну коаліцію.

Та попри сценарії існує одна важлива обставина, що впливатиме на вибори – це регіональна фрагментація.

Якщо тарифи Трампа вдарять по ресурсному сектору Заходу, то тамтешні виборці можуть ще більше мобілізуватися навколо консерваторів, навіть якщо Центральна Канада залишиться за лібералами.

Це може призвести до різкої східно-західної поляризації, коли, наприклад, ліберали виграють за кількістю голосів, але консерватори здобудуть більше мандатів (або навпаки), що може випробувати національну єдність, яка нещодавно відновилася.

Що очікувати Україні?.

Окрім торговельної напруги з США, ще одне важливе міжнародне питання залишається ключовим у цих виборах – підтримка України у війні.

З часу повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Канада була серед найактивніших союзників України: вона надавала військову допомогу, фінансові кредити та прихистила понад 200 тисяч українських біженців.

Тут одразу можна повідомити, шо не варто хвилюватися –.

усі головні федеральні партії зобов’язуються й надалі підтримувати Україну.

Хоча при цьому певні акценти в їхніх підходах все ж різняться.

Ліберали під керівництвом Джастіна Трюдо зробили підтримку України ключовою складовою міжнародної позиції Канади, і ця лінія збережена урядом Марка Карні.

Попри внутрішні потрясіння (відставка Трюдо, відхід Христі Фріланд з політики), відданість Україні не змінилася.

Карні рішуче засудив російську агресію й подає підтримку України як частину захисту міжнародного правопорядку, заснованого на правилах, від якого залежить безпека "середніх держав" на кшталт Канади.

Більш того, він кілька разів натякав, що уряд готовий збільшити обсяги допомоги у разі потреби, особливо в координації з союзниками, та Канада буде готовою збільшувати оборонний бюджет за вимогами НАТО (це опосередковано допоможе і Україні).

Попри відхід Христі Фріланд (головної рушійної сили підтримки України, яка має українське походження), багато ліберальних кандидатів, включно з потенційною віцепрем'єркою Мелані Жолі також твердо підтримують Україну.

Історично консерватори також були надійними союзниками України.

Ще уряд Стівена Гарпера у 2014 році після анексії Криму запустив місію військового навчання (Operation UNIFIER) і санкції проти РФ.

Сьогоднішня команда Пуальєвра теж містить яскравих прихильників України, наприклад, депутат Майкл Чонґ (тіньовий міністр закордонних справ) послідовно виступає за "непохитну підтримку" України.

Консерватори не раз тиснули на лібералів, вимагаючи швидшої передачі озброєнь або повної заборони на імпорт російського газу.

Водночас сам Пуальєвр доволі рідко згадує Україну публічно, якщо не відбувається чогось надзвичайного, можливо, щоби не розмивати свою внутрішню повістку.

У 2023 році консерватори навіть проголосували проти оновленої угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною, що викликало критику.

Проте консерватори пояснили, що вони були проти згадки у тексті про ціноутворення на вуглецеві викиди, а не проти самої угоди чи України.

Якщо Пуальєвр стане прем’єром, допомога Україні, найімовірніше, збережеться.

Навіть більше – можливі кроки, на які ліберали так і не зважидися.

консерватори можуть погодити передачу Києву важкого наступального озброєння.

Вони також схильні сильніше тиснути на союзників у Європі, вимагаючи припинення залишкової торгівлі з РФ.

Наприклад, у 2022 році вони критикували уряд Трюдо за дозвіл на ремонт турбін Siemens - крок, який був сприйнятий як поступка енергетичному шантажу Москви.

Слабке місце консерваторів – ризики щодо скорочення зовнішньої допомоги: якщо уряд Пуальєвра зосередиться на жорсткій бюджетній дисципліні, дехто побоюється, що це торкнеться і допомоги Україні.

Втім, враховуючи міжпартійний консенсус, суттєві скорочення саме по Україні малоймовірні.

Поки канадці зважують свій вибір на цих виборах, очевидним залишається одне: підтримка боротьби України проти російської агресії – це питання, що об’єднує партії по обидва боки політичного спектру.

Незалежно від того, хто переможе 28 квітня, Канада, точно залишиться нашим надійним союзником.

Однак результат голосування може вплинути на те, як саме Канада буде консолідувати міжнародну (особливо американську) підтримку для України в умовах, коли підтриика США під знаком питання.

Автор: Дмитро Шеренговський,.

проректор Українського католицького університету, програмний директор Центру Дністрянського.