У цих українських словах роблять помилки навіть авторитетні мовознавці: перевірте себе

Помилки, які виникають через хибне уявлення про мовні норми, називають гіперкорекцією. Вони доволі небезпечні, адже часто поширюються завдяки авторитетним мовцям, з’являються у словниках і підручниках та витісняють природні українські слова й конструкції.

У цьому матеріалі "Телеграф" зібрав ТОП таких випадків.

Людей — чоловік — осіб

Деякі редактори через недостатню обізнаність із мовними нормами виправляють слово "чоловік" на "людей", вважаючи його неприйнятним або таким, що стосується лише осіб чоловічої статі. Однак це помилковий підхід.

В українській мові з кількісними числівниками правильно вживати "чоловік", а не "людей": п’ять чоловік, десять чоловік, 140 чоловік.

Водночас, якщо йдеться про слова п’ятеро, двоє, багато, тисячі, десятки, дві третини, половина, доречно використовувати "людей" (п’ятеро людей, дві третини людей). Також правильно: одна людина, двадцять одна людина, дві, три, чотири, 103 людини.

Щоб уникнути цієї нібито помилки, дехто віддає перевагу слову "осіб", проте інколи його використовують надмірно або там, де воно не є необхідним.

"По ногах" чи "ногами"?

Використання прийменника "по" має певні особливості. У таких виразах, як відділ боротьби зі злочинністю, заступник з фінансів, за словами, на думку, слід уникати "по" (не по боротьбі, по фінансах, по словах).

Однак, коли йдеться про просторові відношення, віддавати перевагу варто саме "по", а не орудному відмінку: по хаті, по дорозі, по трубі, по столі, по нозі, по місту.

Наприклад, правильно:

• мурахи бігають по ногах (а не ногами);
• чутки ходять по селу (можливо і селом);
• нафта подається по трубі (можливо і трубою);
• м'яч котиться по траві (а не травою);
• сусід ходить по копаному (а не копаним);
• сльози течуть по щоках (а не щоками).

Форма з "по" є єдино правильною в таких випадках: показувати по телевізору, розмовляти по телефону, передавати по радіо (а не телевізором, телефоном, радіо). Також краще дзвонити по телефону, а не за телефоном.

Щодо мови: можна розмовляти українською або по-українськи (але не на українській). Так само перекладати українською або на українську. Обидва варіанти правильні.

До річки — у річку

Не слід надмірно вживати прийменник "до" у випадках, коли йдеться про рух всередину чогось. Наприклад, обидва варіанти зайти до хати і зайти в хату є правильними, проте мають відмінні відтінки значення: "до" підкреслює рух у напрямку об’єкта, а "в" — сам процес входження всередину.

Однак у деяких випадках ці прийменники не взаємозамінні, оскільки мають різні значення. Так, правильні форми:

• у річку (а не до річки);
• у чай (а не до чаю);
• у небо (а не до неба);
• у куток (а не до кутка).

Також виправляти вирази на кшталт "привезти в Україну", "приїхати в Київ", "покласти в кишеню", "зайти в автобус" на варіанти з "до" не потрібно, адже саме конструкції з "в" відповідають природним нормам української мови.

Виглядати звідки і як

Деякі мовці помилково вважають, що слово "виглядати" можна використовувати лише в значенні "визирати звідкись" (наприклад, сонце виглядає з-за хмари або корова виглядає з хліва), а в інших випадках слід вживати лише "мати вигляд".

Насправді "виглядати" має ширше значення, і його можна вживати не лише в контексті просторового розташування, а й для характеристики зовнішнього вигляду. Тому правильно казати:

• виглядати збентеженим;
• виглядати переможцем;
• виглядати молодо;
• виглядати дідом;
• виглядати велетом тощо.

Водночас громіздких і штучних конструкцій на кшталт "мати збентежений вигляд", "мати вигляд переможця", "мати молодий вигляд" чи "вигляд діда" варто уникати, адже вони не відповідають природному вживанню української мови.

Отже, гіперкоректні помилки поширюються, закріплюються в мовленні й згодом починають сприйматися як норма. Так сталося з використанням "людей" замість "чоловік" при числівниках, надмірним вживанням "по" та іншими словами, які помилково вважають більш правильними за усталені варіанти.

Раніше "Телеграф" писав цікаві альтернативи побажанню "Приємного апетиту!". Цікаво, що не всі можуть говорити ці фрази перед трапезою.