Подорож в часі – вже реальність: науковці довели, що люди можуть потрапити у майбутнє

У фільмах на кшталт “Термінатор” чи “Назад у майбутнє” головні герої стрибають у минуле чи майбутнє за допомогою спеціальних машин.

Але в реальному світі все працює інакше.

Про це пише Mail.

За даними NASA, подорож у часі — це рух швидше, ніж одна секунда за секунду.

Це явище пояснюється загальною теорією відносності Альберта Ейнштейна, згідно з якою швидкість впливає на плин часу.

Люди вже подорожували в часі.

Звучить фантастично, але мандрівники в часі вже існують.

Насправді це астронавти, які перебувають на Міжнародній космічній станції (МКС).

Через високу швидкість руху їхній час сповільнюється відносно тих, хто залишається на Землі.

Наприклад, астронавт НАСА Скотт Келлі провів у космосі 520 днів, унаслідок чого він постарів повільніше, ніж його брат-близнюк, який залишався на Землі.

Навіть GPS-супутники, які рухаються на великій швидкості, зазнають часових змін.

Якби не корекція бортового годинника, їхні координати були б неточними.

Досліди, що довели зміну часу.

У 1971 році фізики Джозеф Хафеле та Річард Кітінг провели експеримент, який довів ефект сповільнення часу.

Вони взяли два атомні годинники та розмістили їх у літаках, які облетіли Землю.

Один із них летів на схід, а інший — на захід.

Результати вразили: східний годинник втратив 59 наносекунд, а західний — 237 наносекунд.

Це підтвердило теорію Ейнштейна про те, що швидкість впливає на перебіг часу.

Чи можлива подорож у минуле?.

Подорож у майбутнє — це науково доведений факт.

Але повернення в минуле залишається теоретичним.

Фізики вважають, що для цього потрібно викривити простір-час, створивши своєрідний тунель, відомий як червоточина.

Проте поки що жодних доказів існування таких структур не знайдено.

Хоча люди ще не винайшли машини часу, експерименти доводять, що рух на великій швидкості дозволяє уповільнювати час.

І хто знає, можливо, у майбутньому ми навчимося не лише подорожувати вперед, а й зазирати в минуле.

Зокрема, йдеться про загрозу для Атлантичної меридіональної перекидної циркуляції (AMOC) — ключової системи течій, що забезпечує м’який клімат у Європі та на східному узбережжі США.