/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2F3b0e91a68232b934befc7719280794fa.jpg)
Звільнення села на Луганщині та бої на території РФ: що відбувається на фронті
Сил оборони України за минулу добу зупинили там 27 російських атак.
Ворог засипає наші позиції артилерійським та авіаційним вогнем, скинуто 4 десятки авіаційних бомб.
Росіяни прагнуть відтягнути наші сили в бік Сумщини та Харківщини.
Українські прикордонники вже тривалий час фіксують намагання російських диверсантів просунутися в цей бік.
Втім успіху не мають.
На Харківщині, у районі Вовчанська відбито 7 ворожих атак.
І вже закріплено позиції в селі Надія, що на межі Луганської та Харківської областей, її нещодавно відбила Третя штурмова.
Військкор «ТСН-Тижня» Андрій Цаплієнко по спілкувався бійцями, і знає що повернення Надії означає для фронту.
Що означає втрата села Надія для росіян.
Приблизно за тридцять годин українські сили вибили російського ворога з невеличкого села на Луганщині, яке росіяни окупували на початку лютого.
Вони сподівались звідти просунутись далі на Харківщину в бік Ізюма.
Але все навпаки.
Надія стала першим серйозним успіхом Третьої штурмової бригади після того, як підрозділ переформатовано в Третій Армійський корпус.
«Населений пункт невеликий, але кілька факторів надає йому особливу цінність.
По-перше, два лісових масиви та чотири лісосмуги.
Які також були відбиті в ворога, там змогли закріпитись наші сили.
І відповідно це бетонна дорога, яка веде з населеного пункту Райгородка до населеного пункту Копанки.
А отже можливість взяти цю дорогу під нормальний вогневий контроль», — каже Володимир Фокін, командир штурмового батальйону 3-ої ОШБР.
Втрата Надії для росіян — це не тільки дві роти російських солдатів, які за тридцять годин штурму перемолола Третя штурмова, а й неможливість створити плацдарм для наступу на Ізюм.
Ситуація на Харківщині.
Кожен виїзд на Харківщині на лінію фронту схожий на лотерею з дуже високими ставками.
Дрони полюють за українським транспортом, і скрізь сліди їхніх атак змушують сильніше натиснути педаль газу.
Водій 92-ої бригади стверджує: засоби РЕБ працюють, але більше для самозаспокоєння, — агресор все більше запускає дрони на оптоволокні.
На півночі Харківщини російська армія все ще утримує дві буферні зони — в селі Глибока і в районі Вовчанська.
На сході в районі Куп’янська ворог намагається створити ще два плацдарми на правому березі річки Оскол І сподівається знекровити українську оборону.
«Плацдарм, чим він ширший, тим більше в нього перспектив навести переправу і застосувати техніку.
Зараз там тільки малі групи.
Якщо це буде переправа, то вона буде знищена.
Але якщо їх декілька, то буде складно їх ловити і ловити їхні маневри», — каже Віталій Нащубський, командир 92-ої ОШБР.
Бої на території РФ.
Українці намагаються нав’язати противнику ту ж саму тактику.
Таємнича операція на Білгородщині створює буферну зону вже на території Росії.
Але й на території Курщини все ще залишаються українські військові.
«Конкретики їхньої задачі я не буду розповсюджувати, але вони виконують певні функції там», — каже Віталій Нащубський, командир 92-ої ОШБР.
Після того, як більша частина українського угруповання відійшла з Курщини, зрозуміло, як далі будуть діяти росіяни.
«Вони прогнозовано спробують розширити свої плацдарми на Харківщині.
„Вісімдесят другий“ міномет не найбільший калібр, який є в 92-ій бригаді, але саме від цих хлопців залежить, чи вдасться не підпустити російських штурмовиків впритул до українських позицій на дистанцію стрілецького бою», — каже Андрій Цаплієнко.
Спроби росіян просунутись ближче до Харкова закінчуються повним знищенням їхніх штурмових груп.
Але й в українців поки що не виходить ліквідувати так звану «буферну зону», яку росіянам вдалось захопити на північ від села Липці.
20-річний «Бен» розповідає, що вже 2 роки воює проти окупантів: «Чого вони сюди приперлися? І я після школи підписав контракт і пішов на мінометника».
Що відомо про молодих контрактників, які воюють в армії.
«Бен», як і всі молоді добровольці, має отримати мільйон гривень.
Нарівні з хлопцями, які щойно пішли до війська, долучившись до проекту «Контракт 18-24».
Таких в 92-ій бригаді майже півсотні.
Вже другий тиждень поспіль вони проходять підготовку на сході України.
«Лунтік», доброволець проекту «18-24», військовослужбовець 92-ої ОШБР: «Підписання контрактів від 2 до 5 днів — тобі платять двісті тисяч.
Проходиш БЗВП — тобі доплачують ще триста тисяч.
І п’ятсот тисяч після шістьох виходів.
А шість виходів можуть зайняти ще й трошки довше».
Але гроші не головна причина.
«Це додаткова мотивація.
Тобто, я й раніше планував йти.
Як виповнилось вісімнадцять, і я думаю, якщо доля показує, то чому б не піти?», — каже доброволець «Хан».
В цього хлопця брат-десантник загинув під Кліщіївкою.
Багатьма тут рухає саме помста.
Попереду два місяці інтенсивних тренувань — і лише потім перші бойові завдання.
Акцент — на тактичну медицину.
Інструктор вважає, що вісімнадцятирічних треба було готувати від самого початку війни.
Росія дронами атакує Харків.
Росія намагається підірвати волю людей до перемоги і ці знання знадобляться і в тилу.
Хоча як назвати тилом прифронтовий Харків.
За тиждень дві концентровані атаки «Шахедів».
Тактика атак змінилась.
Тепер «Шахеди» не летять один за одним з інтервалом у кілька хвилин, а збираються в цілі ескадрильї на висоті кількох тисяч метрів, а потім усі разом атакують ціль.
Такі мобільні групи зустрічають «Шахеди» вже на лінії фронту.
Але при тактиці масованих ударів навіть ешелонова протиповітряна оборона зараз може не дістати всі дрони.
Один з тих, хто полює за дронами на підльоті до Харкова — боєць ППО «Хартії» з позивним «Іркут» — росіянин з Сибіру.
Добровільно пішов воювати за Україну.
Вивчив українську.
Отримав паспорт з тризубом.
Пройшов Бахмут та Соледарську м’ясорубку.
Вважає, що змінити щось в росії може лише одне є його однодумці, але допоки путін в Кремлі, вони нічого не змінять, і «Шахеди» летітимуть на Харків.

