Росіяни знищують місто на Запоріжжі: люди розповіли, як виживають

На Гуляйполе Запорізької області щодня летять десятки дронів та авіабомб.

Тут не побачиш вцілілої багатоповерхівки.

Люди вулицями не ходять, а перебігають, аби уникнути влучання.

Але попри це все — тут прибрано, після кожного «прильоту» жителі гуртом розбирають уламки і намагаються привести двори до ладу.

Про це йдеться в сюжеті кореспондентки ТСН Кіри Овес.

Дорогою до Гуляйполя знімальну групу ТСН зустрічають лелеки.

Вони, мабуть, єдині, хто повертається до своїх домівок у потрощених прифронтових селах.

Та й у самому Гуляйполі гнізда вже заселили птахи.

Побите та знесилене, але місто живе.

Поруч із побитими багатоповерхівками квітнуть первоцвіти, вулиці — потрощені, але прибрані.

Росіяни запускають по Гуляйполю усе, що мають в арсеналі, але найбільше — авіабомби та дрони.

Збите залізяччя безпілотників знаходять по всьому місту.

«Місто закидували сильно КАБами місяць, от наприклад — від чотирьох до семи КАБів в день це було», — каже керівник «Пункту незламності» у Гуляйполі Сергій Дерев’янко.

До повномасштабної у Гуляйполі мешкало понад 12 тисяч людей.

Лани, пагорби — краєвиди навколо заворожують і досі.

Наразі тут лишаються жити близько тисячі жителів, але дедалі більше не витримують — просяться в евакуацію.

«Евакуювали ми вчора дівчину, яка жила тут в Гуляйполі.

Коли почались авіаудари, то люди розуміють, що вони розносять все вщент і треба кудись виїжджати.

І пенсіонери — бабусі, дідусі — почали масово виїжджати з Гуляйполя», — каже поліцейський офіцер Гуляйпільської громади В’ячеслав Шейко.

Ті ж, хто лишається, чи не щодня збираються у підземному «Пункті незламності» — дізнатись останні новини, поспілкуватись, поїсти гарячого.

Окрім кухні, тут стоять пральні машини та сушарки.

Проте наразі людей небагато.

Бояться йти після нещодавнього «прильоту» поруч, коли по одній локації окупанти випустили дві авіабомби.

«У мене тут машину побило.

Дивлюсь — скати всі повні, я — ключ у замок, дивлюсь — на стартер вона завелась, я — в машину і тікати», — каже Анатолій Татаркін.

Тепер — без «коліс», тож чоловік приходить до пункту пішки.

Показати, як облаштував свій побут вдома — запрошує нас до себе.

Тричі лагодив паркан та вікна після «прильотів».

Опалення нема, тож гріється, чим може.

Зараз в оселі лише 10 градусів.

Більшість його знайомих виїхали, але він лишається.

Каже — колись війна скінчиться, тож хоче дочекатись цього не на чужині, а вдома.

Поки ж виживати таким, як він, у потрощеному Гуляйполі допомагають поліцейські, надзвичайники та волонтери, які під обстрілами досі везуть сюди гуманітарну допомогу.