/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2Fdc104cb153b7f6e3d7617b69a4ef0e2c.jpg)
Марін Ле Пен і "Русская правда"
Багато росіян, зокрема й опозиційних поглядів, сприйняли вирок Марін Ле Пен як політичний і вважають, що за ним стоїть французька влада.
У їхній картині світу інакше й бути не може. Опозиційного політика може посадити тільки політик правлячий. Так було в Росії завжди. Росіяни вважають правила, що встановилися в їхній країні, універсальними: "європейці тільки прикидаються іншими, але ми то знаємо...".
Уявлення більшості росіян (включно з колишніми) про політику і влаштування держави прості як "Русская правда".
1) Людьми, а особливо політиками в принципі не можуть рухати ідеали, за всім стоять корисливі інтереси.
2. Усі або більшість політиків і великих бізнесменів у всіх країнах порушують закони. І це норма. Якщо когось раптом вирішили прищучити, то за цим стоять більш впливові конкуренти.
3) Ніде немає справжньої демократії, реального захисту прав людини, свободи. Усе це красиві слова, які влада використовує для обману населення.
4. Незалежності суду, свободи преси теж немає - усім маніпулюють багаті й наділені владою.
5. Усі або більшість політиків і ЗМІ брешуть і корумповані.
Різниця між ватною і значною частиною опозиційної аудиторії в тому, що перша впевнена, що "наші - не гірші за них", а друга - що все-таки гірші. Принципової онтологічної відмінності російського суспільства і соціуму більшої частини європейських країн на рівні традицій, що передаються з покоління в покоління, не розуміє ні одна, ні інша.
У російській картині світу чесний суд і правомірний вирок опозиційному лідеру в принципі неможливий: "звичайно, це Макрон посадив Ле Пен". Я живу в Німеччині вже досить давно, був у різних ситуаціях і бачив багато всього. І я знаю, що суд тут незалежний від влади, а зловживання є досить рідкісним винятком.
Знаєте, я, напевно, зараз багатьох засмучу, але більша частина Європи не живе за "Русской правдой". Тут усе по іншому. Не ідеально, звісно, але абсолютно інакше. І суд незалежний є, і рахунки зводити за допомогою силовиків з конкурентами не заведено, і корупція далеко не норма і навіть є чимало успішних політиків-ідеалістів. А з Марін Ле Пен сталася ординарна історія - з нею, як тут і заведено, вчинили за законом, просто засудили за шахрайство.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".

