Коли українці можуть стати політичною силою всередині Польщі та що це змінить

До завершення польських президентських перегонів залишається понад місяць.

Головні теми кампанії: безпека, міграція та Україна.

Безпека та міграція – це теми з класичного репертуару правих політиків, але тут у дебатах кандидатів на посаду президента Польщі можна почути принаймні якийсь конструктив.

Натомість заяви про Україну та українців – це приклад популізму та нагнітання негативних емоцій.

Про те, чому польські політики систематично представляють Україну і українців в темному світлі і чому це згодом може змінитися, читайте в колонці журналістки Олени Бабакової (Варшава) Чому польським політикам незабаром доведеться пом'якшувати антиукраїнські заяви.

Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки зазначає, що під час виборчої кампанії Україна та українці у Польщі систематично представлені в темному світлі.

"Поведінку політиків легко пояснити суспільними настроями: якщо поляки ще погоджуються на військову допомогу українській державі, то вже допомога біженцям у понад половини суспільства не викликає відгуку", – констатує Олена Бабакова.

На думку поляків, пояснює журналістка, Україна має погоджуватися на мир навіть з територіальними поступками Росії, виборці втомлені війною і переконані, що вже забагато на неї витратили.

Але авторка колонки звертає увагу і на ще один важливий аспект: польські політики не дуже переймаються думкою українців, бо українці за них не голосують.

Українські мігранти досі рідко стають громадянами Польщі.

І це стосується не тільки українців.

За її даними, польський індекс натуралізації (співвідношення кількості мігрантів, що отримали громадянство, до загальної кількості іноземних мешканців з візами та картами перебування, виданими на строк понад шість місяців) нижчий, ніж в середньому по Євросоюзу – 1,7% проти 2,2%.

Та ця ситуація – ігнорування українських голосів під час кампанії – може змінитися вже за кілька років, вважає Олена Бабакова.

Якщо у 2015 році польський паспорт отримали тільки 2 тисячі українських мігрантів, то вже у 2023-му цифра наблизилася до 5,6 тисячі осіб, а у 2024-му, прогнозує журналістка, цифра буде ще більшою.

Протягом 2021-2024 років 39,1 тисячі українців отримали у Польщі статус довготермінового резидента ЄС (прожили у Польщі п'ять та більше років).

Бабакова припускає, що більшість із них залишатиметься у країні й надалі і захочуть податися на польське громадянство.

Це ж, на її думку, стосується і понад 23 тисячі осіб українського походження, які отримали дозвіл на постійне проживання у 2023-2024 роках.

До речі, журналістка не виключає, що податися на польський паспорт захочуть і ті, хто довго проживає за кордоном, але раніше не розглядав вступу у польське громадянство через заборону українським законодавством подвійного громадянства.

Авторка колонки вважає, що крапку в цьому питанні може поставити новий закон "Про множинне громадянство", проєкт якого Верховна Рада ухвалила у грудні 2024 року.

Наразі законопроєкт пройшов перше читання та відправлений на доопрацювання.

Закон передбачатиме, що українці зможуть мати множинне громадянство, якщо набули його у країнах-друзях України, в першу чергу – країнах ЄС та НАТО.

Такі перспективи натуралізації українців можуть стати геймченджером для польських політиків.

"Наприклад, щоб потрапити до Сейму з низького місця у списку від великої прохідної партії, типу "ПіС" і "Громадянської коаліції", достатньо здобути 10-15 тисяч голосів", – зазначає журналістка.

Докладніше – в колонці Олени Бабакової (Варшава) Чому польським політикам незабаром доведеться пом'якшувати антиукраїнські заяви.