Людей розстрілювали посеред вулиць і не дозволяли ховати: жителі Чернігівщини пригадали жахи окупації

Чернігівську область звільнили три роки тому.

Під час окупації це була територія катівень, спаленої російської техніки і застрелених людей.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Наталії Нагорної.

Селища Старий та Новий Биків були серед тих населених пунктів, які звільнили першими.

Тут закінчується Київська область, починається Чернігівська.

І саме тут донедавна був останній рубіж нашої оборони.

Друг Педро наразі служить в 67 бригаді і зараз воює на Сумському і Курському напрямках.

До Бикова після звільнення зміг потрапити через 2,5 роки.

«Командир їхнього батальйону — Тарас Бобанич, друг „Хамер“, у квітні 2022 року був провідником ТСН — слідкував, аби журналісти не сходили з дороги і увесь час розповідав про своїх бійців, якими дуже пишався.

Після Чернігівщини „Правий сектор“ передислокувався на Харківщину.

Там друг „Хамер“ повів хлопців у бій і загинув.

Але тоді, 3 роки, у вільному Бикові, ми ще не знали, що нас супроводжує майбутній офіційний Герой України.

Це звання друг „Хамер“ отримав посмертно», — каже Наталія Нагорна.

Окупація цієї громади тривала 33 доби.

У селищі Нова Босань кількість жителів в той час збільшилась удвічі.

На жаль, на початку повномасштабного вторгнення, усі хто намагався виїхати з Києва у цей бік їхали до родичів або до знайомих, думали, що тут безпечніше, але потрапляли в окупацію.

«Я з 5 березня по 30 березня був полоненим.

У нас загалом було у Басані в полоні зі мною разом 20 чоловік», — каже Микола Дяченко, селищний голова Новобасанської громади.

Микола Дяченко — місцевий голова до 5 березня нарахував прохід 850 одиниць ворожої техніки, далі вже було не до підрахунків.

У громаді загинуло 19 цивільних людей, серед них підліток.

Марія Зубець розповідає, як окупанти стріляли в різні боки і важко поранили її батька.

У лікарні не було ані ліків, ані опалення.

Навіть поховати загиблих було неможливо.

Світлана переповідає історію Миколи.

«Він любив ходити по селу, і напевно, це вже ми так догадуємося, що він просто йшов, і орки, можливо, йому якесь зауваження зробили, ніхто цих подробиць не знає, вони його розстріляли.

Коля лежав цілий місяць.

Батьки його жили взагалі на іншій вулиці, вони не дозволяли навіть забрати», — каже Світлана Зубець, працівниця Новобасанської сільської ради.

Світлана показує нам відео та фото боїв за їхню громаду — їх скинув боєць 10 гірсько-штурмової бригади, бо у місцевих забирали телефони, та й просто з будинку було небезпечно вийти.

Іменами тих, хто бився за громаду і загинув тут в бою, тепер названі центральні вулиці.

Найбільше загиблих людей було у Бикові.

«Отут на вході, в цій парковій зоні було двоє розстріляних людей з інших громад, яких росіяни привезли під час окупації в Новий Биків.

У перший день 6 молодих хлопців були закатовані російськими окупантами, а потім під обстрілами від осколкових поранень загинули ще 4 наших мешканців», — каже Ігор Костоваров, староста Новобиківського старостинського округу.

Катівню окупанти зробили поруч з місцевим клубом.

Катівні тут були всюди — одну з них ми побачили на території місцевого сільгосппідприємства — в холодному контейнері людей тримали місяць.

Найголовнішими спогадами назавжди залишаться ті, як у перші дні після звільнення волонтери розвозили хліб.