/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Fb29228613110f3b6aba5563acd4eda2d.png)
Був палким патріотом: на Хмельниччині попрощалися з 18-річним воїном Олександром Самойловичем
У місті Славута на Хмельниччині провели в останню дорогу 18-річного героя Олександра Самойловича. Одразу після повноліття він став до лав української армії, долучившись до першого окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла.
Про це повідомляють місцеві журналісти 11 квітня.
"Невимовний біль сьогодні охопив Славуту та всю Україну. 11 квітня віддали шану юному Герою з нашого міста. Війна обірвала його життя. Лише 18 років, у яких жили мрії і рішучість зробити свій вибір — стати на захист України", — зазначили містяни.
Олександр Самойлович народився у 2006 році у Славуті. У 2023 році воїн вступив до НУБіП у столиці.
"Справно вчився, чудово комунікував з одногрупниками. Був свідомим, цікавився історією України, філософією та був щирим патріотом. 17.09.24 р. йому виповнилося 18 років, а вже 25.10.24 р. підписав контракт у Збройні сили України", — розповідають в університеті.
Ще з 16 років Олександр Самойлович був у лавах "Правого Сектору". Коли РФ розпочала повномасштабну війну проти України, герою було лише 15. Він мріяв стати до лав ЗСУ, але за віком цього не вдавалося зробити. До того часу воїн готував себе до служби: проходив вишколи, вивчав тактику, медицину, військову справу. Спорт був невід’ємною частиною життя Олександра: 11 років футболу, 4 роки тайського боксу.
"Він був націоналістом, палким патріотом. На грудях він носив герб Холодного Яру у вигляді татуювання", — розповідають місцеві.
У цивільному житті Олександра називали "ВІНДІР", що скандинавською означає "Воїн". А вже під час служби юнак мав позивний "Віллі". Він навіть пройшов підготовку у Великій Британії, адже досконало володів англійською.
4 квітня 2025 року сапер-розвідник Самойлович Олександр загинув, виконуючи бойове завдання поблизу н.п.Вовкове, Покровського району на Донеччині.
"Він не хотів вмирати. Він боявся залишити маму саму. Але попри це — пішов. Бо знав: коли не стане його — буде ще сотня матерів, чиї сини житимуть завдяки його рішенню. Його серце билося за правду, за волю, за тих, кого потрібно було захистити", — розповідають в університеті Олександра.
Побратими та друзі, проводжаючи героя в останню дорогу, вшанували його пам'ять Молитвою українського націоналіста, 18-ма віджиманням від землі (за кількістю повних років життя воїна) та запалили фаєри.
В Олександра залишилися мама, тато, молодший брат, кохана дівчина. Воїн мріяв повернутися з війни, одружитися, виховувати дітей. А його найбільша мрія — жити у вільній, незалежній Україні.
Нагадаємо, дружина актора "Ліги сміху" Олександра Чечуна назвала причину його смерті. Військовий отримав поранення на війні за рік до цього, а весь цей час медики боролися за його життя.

