/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F261ada4aa367d2efb93c312354df0f92.jpg)
Черкащанин 75 років займається в'язанням: чому він так полюбив це хобі
Раніше він створював одяг, зокрема капелюхи й сукні, нині зосередився на добрій справі: виготовляє теплі шкарпетки для військових. Про це розповіли журналісти Суспільне Черкаси, передає 24 Канал.
Із нічого народжується щось нове
Спочатку Петро в’язав гачком, але з часом перейшов на спеціальну в’язальну машинку. Він розповідає, що перед початком роботи розраховує кількість петель і рядів залежно від товщини й еластичності ниток. За його словами, процес нескладний – треба лише водити каретку машинки зліва направо, приблизно 300 разів, і пара шкарпеток готова. Якщо це приносить радість, каже він, то й втома не відчувається.
Першу машинку Петро отримав із київського заводу, пізніше – японську, з якою стало можливим втілювати більше творчих ідей. Цікаво, що свого часу він в’язав для працівника книжкового магазину, а "розрахунок" отримував книжками – і цим був задоволений.
Це для мене — відрада. Спостерігати, як із нічого народжується щось нове – це дуже приємне відчуття,
– пояснив майстер.
Чоловік займається в'язанням вже 75 років / Фото Суспільне Черкаси
За його словами, він виріс у середовищі, де переважали жінки та діти, тому й опанував вишивку й в’язання гачком. У 1950-х спиці в його селі не використовували – тільки гачок.
Сьогодні Петро продовжує працювати на в’язальній машинці та вже передав близько 200 пар шкарпеток у госпіталі та на передову. Розповідає, що думав припинити на літо, але дізнався, що й у спеку вони потрібні – коли пораненого привозять до лікарні, одяг з нього зрізають, і все доводиться замінювати.
Всі свої вироби він віддає безкоштовно. Коли в нього закінчились нитки, донька звернулася до громади – й мешканці Черкас охоче зібрали цілий багажник пряжі, щоб Петро міг продовжувати свою справу.

