Науковці розкрили загадку "волохатих" книжок часів Середньовіччя

У бібліотеці середньовічного абатства Клерво, що на сході Франції, дослідники натрапили на незвичну таємницю.

Серед тисяч старовинних книжок, які збереглися у монастирських архівах, десятки томів мали унікальні обкладинки з густим волосяним покривом.

Довгий час вважалося, що це шкіра диких наземних тварин, але результати нового міжнародного дослідження докорінно змінили цю версію.

Про це свідчать результати розслідування, опубліковані у журналі Royal Society Open Science.

Абатство Клерво, засноване у XII столітті, було одним із ключових центрів книготворення Західної Європи.

Ченці створювали та зберігали рукописи — від богословських трактатів до зоологічних енциклопедій.

Близько 1500 книжок дійшли до нашого часу в оригінальному вигляді, з автентичними палітурками.

Зазвичай книжки тих часів обтягували гладенькою шкірою телят чи овець.

Однак в архіві Клерво були знайдені манускрипти з грубими, «волохатими» обкладинками — нетиповими для середньовічної Європи.

Дослідники довго ламали голову над їхнім походженням, аж поки команда науковців на чолі з біоархеологом Меттью Коллінзом з Кембриджського університету не провела ретельний аналіз ДНК та білків шкіри, взятих із внутрішнього боку обкладинок.

Результати приголомшили: замість звичних копитних — тюлені.

Звичайні, гренландські, морські зайці — саме ці морські ссавці стали джерелом унікального палітурного матеріалу.

Ймовірно, шкури надходили з північних регіонів Європи: Скандинавії, Ісландії, Шотландії або Гренландії.

Питання, як тюленячі шкури потрапили до монастиря в глибині Франції, викликало неабиякий інтерес.

Виявилось, що в північних регіонах Європи тюленячі шкури були не лише цінною сировиною для виготовлення одягу та взуття, а й використовувалися для сплати церковних податків.

Часом із них навіть виготовляли палітурки для книжок, хоча в континентальній Європі така практика була великою рідкістю.

Дослідники припускають, що тюленяча шкіра використовувалась для оформлення особливо важливих рукописів — наприклад, житій святих.

Її унікальні властивості — водостійкість, довговічність, і, ймовірно, символічне значення — робили її ідеальним вибором для церковної книжки.

Цікаво, що оригінальний колір таких обкладинок, імовірно, був сніжно-білим — деякі види тюленів мають біле хутро.

Це могло символізувати чистоту та духовність — цінності, близькі монастирському середовищу.

До того ж тюлені у середньовічній уяві часто мали міфологічне значення: в бестіаріях їх зображували як морських чудовиськ — з тілом риби та головою пса.

Дослідження, яке пролило світло на цю унікальну сторінку книжкової історії, не лише розкриває незвичні матеріали середньовічного книговиробництва, а й показує, як далеко простягалися торговельні та культурні зв’язки релігійних спільнот Європи.

До слова, в Італії археологи розкопали гробницю давньоримського гладіатора і показали фото.