/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2F522bcc729bd684edbde884c2bd559323.jpg)
ПК місяця в Індії — «ноутбук-Франкенштейн». Коштує $110 і зібраний зі сміття
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fa29c6888764e182e402f0181d6345208.png)
У майстернях Індії місцеві умільці не тільки ремонтують комп’ютерну техніку. Вони також створюють «ноутбуки-Франкенштейни». Вони повертають до життя техніку, поєднуючи материнські плати, екрани та акумулятори, знайдені в інших списаних пристроях або серед електронних відходів, щоб створити повнофункціональні недорогі гаджети.
«Зараз є шалений попит на такі «гібридні» ноутбуки», — каже один з таких майстрів Сушіл Прасад. «Більшість людей не женеться за новинками — їм просто потрібен пристрій, який працює і не б’є по кишені».
Він розповідає, що майстри використовують придатні компоненти зі старих чи викинутих систем, щоб створити новий робочий пристрій. Наприклад, беруть конденсатори, тачпади, транзистори, діоди та деякі мікросхеми з материнських плат старих ноутбуків і вставляють їх у відновлені моделі.
«Ми буквально збираємо їх зі сміття! Приймаємо вживані ноутбуки та електронні відходи з країн на кшталт Дубаю і Китаю, лагодимо їх і продаємо вдвічі дешевше, ніж нові», — пояснюють в такій майстерні.
Такі «ноутбуки-Франкенштейни», зібрані з деталей різних брендів, продаються студентам, фрилансерам і малим підприємствам. Вони стають порятунком для тих, хто не може дозволити собі сучасні пристрої.
Як результат, студент чи фрилансер може придбати хороший пристрій за 10 тис. рупій (близько $110), замість того щоб витрачати 70 тис. (близько $800) на новий. Для багатьох це єдиний спосіб мати змогу вчитися чи працювати.
Попри те, що «ноутбуки-Франкенштейни» стали рятівним колом для багатьох, індустрія ремонту стикається з серйозними перепонами. Багато виробників навмисно ускладнюють ремонт: обмежують доступ до запчастин, використовують спеціальні гвинти та програмні блокування, змушуючи клієнтів купувати нові пристрої замість ремонту старих.
Сатіш Сінґха, заступник директора організації Toxics Link, яка займається проблемами поводження з відходами, вважає, що компанії просувають «планове старіння», ускладнюючи ремонт і змушуючи людей купувати нові пристрої. А подібні ремонтні майстерні дозволяють зменшити кількість електронних відходів.
Варто зауважити, що індійський уряд вже почав обговорення законів про право на ремонт, натхненних аналогічними ініціативами в ЄС та США. Однак прогрес залишається повільним, і ремонтні майстерні досі працюють у «сірій зоні», змушені купувати запчастини на неформальних ринках й шукати їх серед електронного сміття.
Наприклад, ринок Сілампур у Делі, найбільший хаб електронного сміття в Індії, щоденно переробляє близько 30 тис. тонн е-відходів, і майже 50 тис. неформальних працівників знаходять у них цінні компоненти. Ринок виглядає хаотичний лабіринт із гір зламаних плат, переплутаних проводів і тріснутих екранів, де працівники ретельно відбирають усе, що ще можна використати.
Джерело: The Verge
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fa29c6888764e182e402f0181d6345208.png)

