"Ворог йшов, як зомбі": боєць НГУ Часник розповів про м’ясні штурми під Покровськом

Про це розповідає 24 Канал.

Гвардієць Часник пережив найжорсткіші штурми під Покровськом

Росія не рахувала втрати, кидаючи піхоту під Покровськом у нові й нові штурми. Але на шляху ворога стали українські захисники, серед яких –сержант Василь із позивним Часник. Саме він, ризикуючи життям, особисто зупинив окупанта, заштовхавши йому гранату просто під бронежилет.

Гвардієць на бойовому посту / Фото: Західне ОТУ НГУ

Василь – командир відділення 2-ї Галицької бригади Нацгвардії України. Він не любить гучних слів про війну, але має за плечима досвід боїв, у які ворог йшов буквально хвиля за хвилею, попри шалені втрати.

Я хочу боротися зі злочинністю,
– саме так формулює своє покликання Часник.

Нині він служить у патрульній роті, яка відповідає за безпеку в тилу, але коли настає час – стає до бою на передовій.

За стримування ворога на Покровському напрямку він був відзначений нагородою "За доблесну службу". Але за цією відзнакою – не цифри та формальності, а реальні дуелі на виживання.

"М’ясо йде хвиля за хвилею": що відбувалося під Покровськом

На Покровському напрямку ситуація була критичною. Росіяни безперервно атакували, підтягаючи резерви.

Складалося враження, що росіяни, яких ми "подвухсотили", якимось чином підіймаються, як зомбі, й повертаються знову. Важко повірити, що бувають такі буквальні м’ясні штурми, поки на власні очі не побачиш, як ворожа піхота просто йде на вірну смерть,
– згадує Василь.

Ворожі війська намагались прорвати оборону будь-якою ціною. Іноді їм вдавалося наблизитись майже впритул. Саме тоді Часник і його побратими опинились у критичній ситуації.

"Дуель зі смертю": як граната врятувала життя

Під час одного з боїв Часник почув, як вороги обговорюють, як закинути гранату у бліндаж українських військових. Діяти треба було миттєво.

Я чув, як вони говорили про гранату. Зрозумів, що часу нема. Висмикнув чеку, відкрив заслінку і буквально запхав її за бронік росіянину. Більше ми їх не чули,
– каже Василь.

Це була реальна дуель зі смертю – на відстані кількох кроків, коли кожна секунда вирішує все.

Часник і побратими / Фото: Західне ОТУ НГУ

Інший штурм Часник запам’ятав на все життя. Росіяни застосували одразу кілька методів.

Спочатку нас закидують газовими шашками. Одночасно їхні безпілотники облітають позицію і відпрацьовують, коли помічають будь-який рух. Вже потім починається штурм піхоти. Коли нам закинули "дими", навіть у протигазах стало важко дихати. Щоб полегшити ситуацію, я підходив до дверей бліндажа і намагався їх відкинути якнайдалі. Треба було рухатися блискавично, щоб не потрапити під дрон,
– згадує гвардієць.

Одного разу Василь отримав поранення – куля пройшла шию, але, на щастя, не зачепила життєво важливих органів. Продовжував бій, навіть не усвідомлюючи травми.

В перестрілці не відчував, що мене зачепило. Адреналін тримав. Треба було працювати,
– пояснює Часник.

У критичний момент, коли він впав у ступор, його підтримав побратим Валентин Карпінець.

Мить перепочинку між боями / Фото: Західне ОТУ НГУ

Він сказав: "Чоловіче, давай! Ми прийшли сюди разом – і вийдемо разом,
– згадує гвардієць.

Василь пояснює, що в найважчі миті тримали думки про дім, дружину і синів.

Я в лавах Cил оборони захищаю свій дім, свою сім'ю, свою дружину і синів. Попри все, я маю до них повернутися. І це буде можливим тільки тоді, коли ми захистимо нашу незалежність,
— підсумовує Часник.

Поки ворог кидає у бій все нові сили, українські захисники тримають оборону на межі можливого. Історії таких як Часник – це не просто спогади з фронту. Це приклади незламності, які формують нову історію України.