Живуть там уже 200 років: на острові без прісної води знайшли стадо дивних кіз

Про це пише видання UOL.

Науковці вивчають унікальний феномен виживання кіз на острові Санта-Барбара, що входить до архіпелагу Аброльос у північно-східній Бразилії. Тварини збільшують свою популяцію на посушливому острові, де відсутні джерела прісної води.

Поява кіз на острові

Дослідники припускають, що тварин привезли та залишили там колонізатори. Домашня худоба, а також свині та птиця, були надійним джерелом харчування, але зазвичай їх залишали напризволяще після невдалих спроб закріпитися на цій території.

Згідно з історичними записами, наявність кіз на острові Санта-Барбара документально підтверджена понад 250 років тому. Це вражає, враховуючи відсутність там будь-яких відомих джерел прісної води.

Минулого місяця Інститут біорізноманіття імені Чико Мендеса (ICMBio), який керує Національним морським парком "Аброльос", забрав із Санта-Барбари останніх 27 кіз. Відповідне рішення прийняли після висновку, що їхня присутність порушує екологічний баланс острова, зокрема негативно впливає на сім видів морських птахів.

"Ми вважаємо, що ці кози розвинули унікальні здібності для виживання. Якщо їхню популяцію не контролювали, вони заполонять весь острів і потім загинуть", — зазначив Ерісмар Роша, керівник Національного морського парку.

Гіпотези дослідників

Найцікавіше, що за всі роки спостережень за козами Санта-Барбари науковці жодного разу не бачили, щоб вони пили воду. Як же їм вдалося вижити там упродовж двох століть? Наразі експерти можуть лише висувати гіпотези.

Деякі з них припускають, що кози могли пристосуватися до споживання морської води. Інші здогадуються, що секрет ховається у рослині бельдроега з високим вмістом води, яка росте на Санта-Барбарі.

Цікаво, що більшість козенят на острові були двійнями. Це свідчить про добре харчування та місце здоров'я їхніх батьків.

Життя в сільській місцевості часто буває непередбачуваним. Раніше Фокус писав про подружжя Дастін і Евелін, які проживають на півночі штату Нью-Йорк, які вже звикли до постійної присутності тварин, але іноді їхні вихованці занадто сильно порушують особистий простір.