/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F433%2F6e43955f9983699c572560892dd71fa4.jpg)
Вплинула не лише війна: гімнаст Ілля Ковтун прокоментував зміну громадянства
Срібний призер Олімпіади-2024 зі спортивної гімнастики Ілля Ковтун вперше підтвердив намір змінити спортивне громадянство з українського на хорватське.
Свою позицію спортсмен озвучив в інтерв’ю хорватському виданню Glas Slavonije.
Перші коментарі Іллі Ковтуна про зміну громадянства
Ілля Ковтун підтвердив, що не змінив свого рішення виступати за збірну Хорватії в майбутньому.
21-річний спортсмен із Черкас уже подав запит на отримання хорватського громадянства.
Наразі гімнаст чекає на документи, які найбільш імовірно, отримає у 2026 році та продовжує тренуватися в хорватському Осієку.
Вимушена пауза у виступах, каже спортсмен, його навіть влаштовує, тому що має час відновитися після проблем із плечем та “дуже активних та виснажливих трьох змагальних років”.
Спортсмен зізнається: не пам’ятає конкретної дати, коли вирішив змінити українське громадянство.
– Знаєте, як сніг із гори сходить – маленька грудка згодом стає більшою. Так і зі мною за ці три роки багато чого сталося. Вплинула не лише війна в Україні. Ситуацій, які змусили мене змінити громадянство, було достатньо.
Безумовно, я відчуваю певний моральний обов’язок перед жителями Осієка, перед Володимиром Маджаревичем, Марком Піпунічем. Мене тут прийняли. Я тут практично жив у них, спав, тренувався, харчувався. Коли я виграв олімпійську медаль, було відчуття, що люди тут (в Осієку, – Ред.) раділи більше, ніж в Україні, – пригадує спортсмен.
Ілля Ковтун додає: намагається збагнути, чому в нього склалося таке враження. І наразі має одну відповідь на це питання – люди в Україні мають важливіші турботи.
Гімнаст зізнається: спершу засмутила реакція суспільства на його рішення змінити українське громадянство.
– Мені було трохи сумно першого дня, коли я побачив, що мені писали в Instagram. Але потім я сказав: “Пишіть, що хочете”. Я вважаю, що це нормальна реакція. В Україні війна, у людей проблеми більші. І вони через це стали досить агресивними, тому що непросто постійно жити в стресі, коли щодня можна втратити життя, – вважає Ілля Ковтун.
Попри це, каже гімнаст, знайшлися люди, які підтримали його рішення.
Схвалили його рішення й рідні – тато, який уже 13 років живе в Польщі, сестра, яка приїхала до батька сім років тому, й мати, яка після смерті бабусі спортсмена теж готується до переїзду за кордон.
– Мені 21 рік. У мене своє життя, і я можу ухвалювати рішення самостійно, щоб мені було добре в майбутньому, – вважає спортсмен.
До слова, сам гімнаст в Україні після початку повномасштабного вторгнення РФ ще не був.
За роки за кордоном Ілля Ковтун опанував хорватську і навіть, дивуються місцеві журналісти, надбав осієцький акцент.
В місті Осієку, яке йому дуже нагадує рідні Черкаси, зустрів кохану дівчину, полюбив місцеву кухню. А як сумує за українськими смаколиками – мама надсилає йому гостинці.
Ілля Ковтун змінює громадянство: реакція збірної України
Тренер чоловічої збірної України Геннадій Сартинський у коментарі виданню Суспільне Спорт зізнався: має неприємний посмак після інтерв’ю Іллі Ковтуна.
– Я з ним не контактував після Олімпіади. Мені не подобається, що він сказав в інтерв’ю. Говорити так про країну, яка для тебе все зробила, в якій ти виріс… Мені це неприємно, – говорить Геннадій Сартинський.
Попри те, що офіційно Ілля Ковтун поки що залишається представником української збірної, на його участь у континентальній першості, яку в травні прийматиме німецький Лейпциг, не розраховують.
– Я можу його включити до складу, але який сенс, якщо їх немає у країні, вони сюди не приїдуть і не виступатимуть за Україну? Тим паче він офіційно сказав, що не виступатиме за Україну, – додає Геннадій Сартинський.
Ще одним підтвердженням рішення Іллі Ковтуна є те, що він не брав участь в етапі Кубка світу, що відбувався 10-13 квітня в хорватському Осієку, де перебувають є разом зі своєю тренеркою Іриною Горбачовою.
– Вони перебувають в Осієку, могли виступати. Але ж не виступали. Чому? Тому що за іншу збірну не можуть, а за Україну – не хочуть, – підсумував Геннадій Сартинський.
