Тут востаннє зупинявся Тарас Шевченко: де знаходиться та сама хата і чим ще цікава Пріорка

Район Пріорка, що розкинувся на півночі Києва, – це не просто переплетення житлових масивів та промислових зон. Це унікальний калейдоскоп, де минуле зустрічається із сьогоденням, а культурна спадщина дбайливо зберігається серед сучасних будівель.

Урочища Замковище та Біличе поле, відомі ще з X століття, зберегли сліди стародавніх поселень та природні ландшафти. З вершини гори Липинки відкривається захоплюючий вид на колишні землі Пріорки та її околиці.

Пріорка: подорож крізь століття

Історія Пріорки – це захоплююча розповідь, яка бере свій початок у далекому XIII столітті. Саме тоді на цих землях з’явилося поселення Яцківки, засноване домініканським ченцем Яцеком Адроном. Згодом ці землі перейшли у володіння київського домініканського монастиря. Своє нинішнє ім’я, "Пріорка", місцевість здобула у 1629 році, завдяки садибі Петра Розвадовського – настоятеля того самого монастиря, який мав титул пріора. На той час тут налічувалося близько двохсот дворів. Згодом вплив католиків ослаб, і землі перейшли спочатку до Братського монастиря, а потім – до Київського міського управління.

У період з XV до початку XX століття Пріорка переживала свій розквіт, ставши великим київським передмістям. Місцеві землі славилися своєю родючістю, що сприяло розвитку садівництва та виноробства. На берегах річок Коноплянки та Курячий Брід процвітали пивоварні та гончарні майстерні, а на ярмарках вирувало життя. Місцеві жителі ласкаво називали свою землю "Приворок", що відбиває її багату народну культуру. Неподалік Пріорки, у напрямку Оболонських лук, розкинулося урочище Забара – заболочена місцевість, що зберігає сліди стародавніх укріплень.

Скарбниця історії та культури

Серцем Пріорки по праву вважають будинок на розі вулиць Вишгородської та Білицької. Саме тут, у серпні 1859 року, зупинявся Тарас Шевченко. Цей будинок, відомий як "Тарасова хата", став останнім поетовим притулком в Україні перед його від’їздом до Петербурга. Поруч із будинком височить віковий дуб, який, за легендою, надихав Кобзаря на творчість.

Не менш значущою пам’яткою є садиба Фотія Красицького, онукового племінника Тараса Шевченка, який прожив тут близько сорока років. Незважаючи на зміни, внесені часом, цей будинок залишається важливою частиною історичної та культурної спадщини Пріорки.

Духовним центром району є церква Пресвятої Богородиці, зведена у стилі українського бароко на місці стародавнього храму святих Георгія та Дмитра. Церква і прилеглий цвинтар, де лежать жителі XIX століття та учасники Другої світової війни, є невіддільною частиною духовного життя Пріорки.

Пріорка сьогодні: гармонія минулого та сьогодення

Сучасна Пріорка – це унікальне поєднання житлових кварталів, промислових зон та дбайливо збережених історичних пам’яток. Серед примітних об’єктів виділяється будинок товариства юних натуралістів у стилі неокласицизму, з його мальовничими садами та ставками. Також варто відзначити житловий будинок галерейного типу на вулиці Сокальській, збудований у 1941 році для працівників місцевої взуттєвої фабрики.

Тому Пріорка – це набагато більше, ніж просто район Києва. Це живий свідок історії, де переплелися епохи, архітектурні стилі та долі видатних особистостей. Це місце, яке заслуговує на увагу та захоплення як з боку киян, так і гостей столиці.