Рецензія на серіал «Шибайголова: Народжений наново» / Daredevil: Born Again

15 квітня на сервісі Disney+ завершився показ першого сезону серіалу «Шибайголова: Народжений наново». Він продовжує історію титульного героя в рамках кіновсесвіту Marvel після попереднього «Шибайголови», що налічував 3 сезони та виходив на Netflix з 2015 по 2018 роки. Разом з Чарлі Коксом до своїх ролей повернулися Вінсент Д’Онофріо, Дебора Енн Волл та, що особливо приємно, Джон Бернтал у ролі нещадного Карателя. Чи можна вважати проєкт світлим промінчиком серед марвелівського, зокрема телевізійного мороку останніх років — читайте в огляді нижче.

«Шибайголова: Народжений заново» / Daredevil: Born Again

Жанр супергеройський екшн, кримінально-юридична драма
Шоуранер Даріо Скардепейн
У ролях Чарлі Кокс, Вінсент Д’Онофріо, Джон Бернтал, Маргарита Левієва, Дебора Енн Волл, Елден Генсон, Вілсон Бетел, Аєлет Зурер
Прем’єра Disney+
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Через рік після того, як старий ворог Шибайголови Бенджамін Пойндекстер вбиває його найкращого друга Фоґґі Нельсона, Метт Мердок вирішує зосередитися на адвокатській практиці, а маску з диявольськими ріжками закинути в комору. Тим часом відпустити минуле намагається й Вілсон Фіск — завдяки своїй дієвій медіаактивності він стає мером Нью-Йорка й обіцяє зробити місто безпечним, раз і назавжди покінчивши з месниками у масках.

Тепер, здається, принципове протистояння двох одвічних ворогів мало б зійти нанівець, адже перший повісив супергеройський костюм на цвях, а другий покинув мафіозні справи й рішуче налаштований навести порядок у багатостраждальному мегаполісі. Та це хитке перемир’я виявляється не більше ніж затишшям перед черговою бурею.

З огляду на те, що кіновсесвіт Marvel останніми роками добряче лихоманить, шлях повернення Шибайголови на екрани не можна назвати простим. На початках серіал задумувався м’яким перезапуском з менш похмурим тоном оповідання, а за проєктом були закріплені сценаристи Крістофер Орд та Меттью Корман. Однак коли у 2023 році матеріал забракував Кевін Файгі й інші керівники студії, кіноробів звільнили, а замість них виправляти ситуацію довірили шоуранеру Даріо Скардепейну, котрий раніше працював над «Карателем». Плюс новий «Шибайголова» став ближчим до старого, нетфліксівського, зокрема це стосується дорослого рейтингу та збереження суворості попередника.

І за це, мабуть, варто дякувати Файгі й усім причетним, тому що одного з найпопулярніших маврелівських персонажів не перетворили на легковажного дурника (привіт тобі, Тор Одінсон!). Хоча передумови для цього були у нісенітниці під назвою «Жінка-Галк: Адвокатка», де Метт Мердок отримав відповідне камео. Саме через такий підхід «Народжений наново» якісно виділяється на тлі багатьох попередніх телевізійних проєктів в рамках КВМ, таких як, наприклад, «Таємне вторгнення» чи «Ехо», де, до речі, персонаж Чарлі Кокса також засвітився.

Вже з дебютного епізоду творці дають зрозуміти, що поряд з доречним наслідуванням тональності і стилістики «Шибайголови» на Netflix сусідить спроба освіжити історію, дати їй поштовх для подальшого розвитку. Отже, Фоґґі Нельсона нещадно випилюють буквально на перших хвилинах, не сильно більше екранного часу отримує і Карен Пейдж. При цьому непорушною залишається вагома роль Вілсона Фіска, і попри намагання авторів розбавити оповідь побічними сюжетними лініями, центральний конфлікт досі незмінний.

Простіше кажучи, магістральна тема усього сезону, яка стосується кризи самоідентичності як Мета Мердока, так і Вілсона Фіска, не є ані захопливою, ані новою. Усі ці «від власного “я” не втечеш» (абощо) ми бачили неодноразово — Пітер Паркер викидав свій костюм на смітник, а представник конкурентної контори Бетмен шукав собі заміну в особі прокурора Гарві Дента. Навіть Дедпул покинув цю невдячну справу, натягнув на макітру дурнувату перуку і подався продавати уживані авто. Різниця в тому, що у форматі телевізійного шоу ніхто нікуди не поспішає і нам сильно все розжовують та драматизують.

Так, у скляних дверях віддзеркалюється силует Шибайголови, коли у кадрі саме Метт Мердок. Так, за допомогою паралельного монтажу творці наголошують на тому, що місцеві протагоніст й антагоніст схожі принаймні в тому, що не мають жодних шансів втекти від справжніх себе. Так, промовисто Фіск відмовляється від мізерних страв зі здоровою їжею і перед ним на столі розташовується величезна таріляка з куди більш ситним їдлом. Та візуальні підказки тут зайві, бо і без них все зрозуміло. До того ж головні герої наче обнуляються, щоб в певний момент дійти до того, ким вони вже були, і це важко назвати розвитком характерів. 

Через те, що початковий задум довелося перекроювати, 9-епізодний сезон не здається цільним. У дебюті він сповіщає, що новачкам тут не місце, бо події вростають корінням у конфлікти з серіалу на Netflix. Потім перед нами постає судова драма, досить захоплива, але з погляду здорової логіки абсурдна. Згодом на горизонті ніби як з’являється новий лиходій, і це б добряче розбавило вже порядком набридлий антагонізм Мердок-Фіск, але то поява спорадична. Помітно за тональністю вибивається епізод про пограбування банку, де можна знайти привід для легкої посмішки.

Усе це аж ніяк не робить серіал не цікавим, та водночас важко позбутися думки, що Файгі і компанія не поспішають з розвитком подій і тримаються за персонажа, як за рятівну соломинку. А первісний задум на 18 епізодів позбавляє глядачів виразної кульмінації — завершальна дев’ята серія то скоріше про розставлення фігур на шахівниці для майбутньої партії, ніж про змістовну кінцівку. Тож цілком логічно, що усе найцікавіше припасли на наступний сезон, але це несправедлива стратегія стосовно глядача.

З цікавенького тут в нас поява Карателя, на жаль, вельми короткочасна; дивовижні костюми на Кінгпіні — Трамп, з якого почасти списаний персонаж, був би у захваті; політ з багатоповерхівки Пойндекстера за прикладом Міченого ще з того, старого фільму з Аффлеком і Коліном Фарреллом (причому поганець знову лишився живим) — чи то є відсилання, чи просто збіг — вирішуйте самі.