Тут були найдорожчі квартири Києва та комуналки: де можна побачити цей готичний Рожевий замок

Однією з найяскравіших архітектурних пам’яток Києва початку ХХ століття є будівля, що отримала у народі назву Готичного або Рожевого замку. Цю споруду зведено у 1902 році в стилі неоготики за проєктом інженера Миколи Вишневського.

Власниками замку була німецька родина баронів Ікскюль-Гільденбандів, які походили з Бременського архієпископства. На фасаді будинку і досі можна побачити родовий герб Ікскюль-Гільденбандів — своєрідний геральдичний підпис, що нагадує про аристократичне минуле споруди.

Величний триповерховий будинок на вулиці Шовковичній,19 з'явився на київській мапі, коли молодий барон Володимир Ікскюль фон Гільденбанд вирішив розпорядитися успадкованою від батька земельною ділянкою. Це рішення стало не просто архітектурною примхою аристократа, а виваженим комерційним проєктом, який мав забезпечити стабільний дохід родині.

Проєктування будівлі доручили талановитому архітектору Вишневському, котрий створив справжній шедевр, що й досі вражає своєю вишуканістю та нетиповістю для київського міського ландшафту. Рожево-білий колір фасаду в поєднанні з гострими готичними елементами створив неповторний образ, що нагадує французькі замки чи середньовічні фортеці з лицарських романів.

Архітектурні особливості та внутрішнє планування

Неординарність будинку Ікскюль-Гільденбанда полягає не лише в його зовнішньому вигляді. Внутрішнє планування також заслуговує на увагу: шість просторих квартир, кожна з яких нараховувала від п'яти до семи кімнат. Загальна площа помешкань дозволяла розмістити як власну родину барона, так і забезпечити комфортні умови для заможних орендарів.

Вартість оренди квартир у цій будівлі була недосяжною для середньостатистичного киянина початку XX століття. Місячна плата в 100-150 рублів майже вдвічі перевищувала середній дохід міської родини того часу, що становив близько 80 рублів. Отже, серед мешканців "рожевого замку" були виключно представники заможних верств населення.

Цікаво, що, попри розкішність будівлі, вона не мала централізованого опалення — тепло в помешканнях забезпечували добротні каміни, які наповнювали кімнати затишком і додавали романтичного настрою. Для зручності мешканців у будинку функціонували спільна пральня та підвальні приміщення, що слугували погребами.

Випробування часом: від розквіту до відродження

Доля "готичного будиночка" виявилася не менш драматичною, ніж його архітектура. Після революційних подій 1917 року будинок націоналізували, а просторі квартири перетворили на комунальні помешкання, заселивши їх численними сім'ями.

Найбільшого випробування споруда зазнала в 1943 році, коли внаслідок масштабної пожежі, що охопила значну частину Києва, будинок суттєво постраждав і втратив свою первісну красу. Відновлення оригінального вигляду "рожевого замку" розтягнулося на десятиліття, і лише на початку 2000-х років пам'ятка змогла повернути собі ту неповторну чарівність, якою її наділив архітектор Вишневський.

У наші дні історична будівля використовується приватною компанією, яка дбайливо ставиться до архітектурної спадщини. Адже "Рожевий замок" із готичними мотивами — це не просто будинок, а справжній портал у минуле, що дозволяє доторкнутися до історії та відчути подих давніх часів посеред сучасного міста.

Будинок Ікскюль-Гільденбанда стоїть поблизу іншої відомої архітектурної пам'ятки — Шоколадного будиночка, про який "Телеграф" розповідав раніше. Пазом вони утворюють неповторний ансамбль старовинних особняків, що передають атмосферу київського Печерська початку XX століття.