"Мистецтво угоди" від Трампа. Чому переговори зайшли в глухий кут

The Art of the Deal: огляд

Вступ починається дуже добре.

Автор описує, яким прекрасним може бути процес угоди та її результат.

Автор кілька разів підкреслює свою значущість та експертність, а також безальтернативність інших висновків у процесі проведення операції, враховуючи, що він уже все продумав на 100 ходів уперед.

При цьому автор не йде в конкретику, а більше наголошує на гаслах і дуже спритних словосполученнях, які явно подобаються читачеві відразу ж після першого прочитання.

Ближче до середини конкретика не з’являється, автор продовжує намагатися переконати читача та інших у своїй експертності, причому іноді використовує тупо прямий текст, щоб принизити інших і підвищити свій авторитет

На жаль, ближче до другої половини твору автор все ще не ділиться планом чи покроковою інструкцією, яким чином можна провернути навіть найскладнішу угоду?

Автор мав проміжні підсумки угоди з сумнівним успіхом, враховуючи, що угода знову зірвалася після кількох годин, але автор не звертає уваги, знову наголошуючи на своїй значущості, авторитеті, а також наявності "козирів у рукаві" (це цитата).

В кінці твору автор вирішує угоду укласти за найпростішим принципом: натисни на того, у кого менше грошей (цитата: "менше козирів у рукаві") і х*р з нею з цією угодою.

На останній сторінці автор упи********т грати в гольф, і жерти.

Я, звичайно, книгу не читав, але зміст зрозумів.

Ставлю 0 зірок із 10.

Джерело: пост Миколаївського Ванька у Telegram.