Розкриті технічні характеристики автоматичної гармати Bofors 40 Mk 4, яку отримає Україна

ВМС США активно просувають ідею використання автоматичної гармати Bofors 40 Mk 4 від BAE Systems, яку вперше представили у новій конфігурації на виставці Sea Air Space 2025. Зброя орієнтована на боротьбу з безпілотниками, швидкісними надводними засобами (USV) і загрозами ближнього бою.

Основна ідея полягає у розміщенні гармат у стандартних контейнерах, які можна швидко встановити або зняти з будь-якого корабля. Це особливо актуально для таких платформ, як Littoral Combat Ships або десантні кораблі, що часто мають обмежені можливості протиповітряної оборони. BAE Systems також демонструє можливості гармати у складі комплексного підходу до систем «шарового» захисту — віддалених, середніх і ближніх рубежів оборони.

Особливістю гармати є боєприпаси типу 3P — програмовані, з дистанційним підривом і фрагментацією. Один снаряд містить понад 1 000 вольфрамових кульок, що створюють «зону ураження» в кілька метрів. Це дозволяє знищувати цілі типу FPV-дронів навіть за умови лише часткового влучення. Під час випробувань гармати було досягнуто ефекту «один постріл — одне влучання» для широкого спектра повітряних цілей.

Bofors 40 Mk 4 має скорострільність до 300 пострілів на хвилину і ефективну дальність до 4−5 км, що вчетверо перевищує можливості нинішньої 20-мм гармати Phalanx, яка наразі є основною CIWS (Close-In Weapon System) у ВМС США. Система дозволяє змінювати боєкомплект на ходу — всередині корпусу зберігається 100 снарядів, із можливістю постійного поповнення знизу палуби.

Контейнеризований варіант гармати вже направляється до України для боротьби з дронами російських окупантів типу «Шахед». Установка під назвою TRIDON Mk2 включає власну оптико-електронну систему наведення та може монтуватися навіть на невоєнні судна для їхнього самозахисту. Установка та демонтаж такої гармати займає всього кілька годин.

Інтерес ВМС США до таких рішень також пов’язаний із виведенням з флоту крейсерів класу Ticonderoga, що призводить до втрати вертикальних пускових установок VLS. Нові модулі озброєння мають компенсувати ці втрати та забезпечити гнучкість при захисті флоту від сучасних загроз.