На цвинтар в поминальні дні прийнято носити особливу страву: навіщо і як її приготувати

Однією зі страв, що готується у поминальні дні, є коливо. Його зазвичай роблять як кутю, поливаючи зверху сиропом з меду чи цукру, а в середині родзинками вибудовують форму хреста.

Кандидат богословських наук, викладач ЛПБА, протоієрей Іван Голуб розповів, що символізує цю страву. Про це пише T1.ua.

"Зерно, з якого вариться коливо, є символом життя, яке відроджується, коли зерно кладуть у землю. Цукор або мед, які додають до поминальної страви, – це символ солодкого загробного життя", — зазначає Голуб.

Тобто, як каже протоієрей, коливо є видимим виразом впевненості живих у безсмерті померлих, у їхньому воскресінні та блаженному вічному житті.

Ще за язичництва господиня, окрім колива, у ці дні готувала страви, які особливо любили померлі за життя. Потім їжу зносили на цвинтарі, між могилами стелили скатертини та ділилися між собою стравами. Серед них були книші, пироги та нова порція великодніх яєць.

Як готувати коливо

Приготування традиційного колива майже ідентичне з рецептом куті. Однак коливо є менш солодким.

Його готують із вареного (пропареного) зерна пшениці. Але в сучасних рецептах його замінює рис із родзинками. Іноді в кашу додають круглі маленькі цукерки.

Заливається коливо підсолодженою водою, медом або посипається цукром. У минулому до страви могли додаватися горіхи, сушені сливи, маслини, сушені їстівні корені.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чи можна залишити їжу біля могили близького у поминальний день.