Доля переселенців Чорнобильської катастрофи: яке житло та де давали постраждалим
Доля переселенців Чорнобильської катастрофи: яке житло та де давали постраждалим

Доля переселенців Чорнобильської катастрофи: яке житло та де давали постраждалим

Куди переселяли постраждалих із Зони відчуження ЧАЕС

Після катастрофи на Чорнобильській АЕС 1986 року тисячі людей залишилися без даху над головою. Більшість із них переселили до сусідніх районів Київської області.

У період з кінця серпня до початку вересня 1986 року для людей, переселених із зони відчуження Чорнобиля, було зведено окремі житлові мікрорайони у кількох населених пунктах Київської області, наприклад, Трубівщині у Яготинському районі та Аркадіївці у Згурівському районі. А для мешканців села Луб’янки Поліського району, що опинився всередині 30-кілометрової зони, звели нове село з тією самою назвою, але на території Васильківського району.

Лише 1987 року, багато в чому завдяки міжнародному тиску та неможливості далі приховувати масштаби трагедії, радянський уряд ухвалив рішення про виплату компенсацій та надання житла потерпілим від аварії. Колишнім мешканцям Прип'яті почали виплачувати кілька тисяч рублів та пропонувати нові квартири замість втрачених.

Троєщина – новий дім для чорнобильців

Київський район Троєщина став одним з основних місць переселення евакуйованих із Прип’яті. Наприкінці 1980-х на околиці Києва виросли багатоповерхові панельні будинки, куди переїхали близько 16 тисяч колишніх мешканців міста атомників. Серед новоселів були і відомі особи: колишній директор ЧАЕС Володимир Брюханов та заступник головного інженера Анатолій Дятлов, який відбув термін покарання за причетність до аварії.

"Чорнобильські" будинки на Троєщині – типові представники радянської архітектури того часу: панельні, багатоповерхові, без архітектурних новацій, але з базовими зручностями. Сьогодні вартість квартир у цих будинках варіюється залежно від стану та площі, але вони залишаються відносно доступними порівняно з центральними районами столиці України.

Пам’ять про Чорнобильську трагедію увічнена у тематичному парку з меморіальною стелою, розташованому прямо навпроти будинків, де оселилися евакуйовані. Ця пам’ятка нагадує не лише про саму катастрофу, а й про долі тисяч людей, які змушені розпочати життя заново.

Славутич – місто для атомників

Крім Троєщини, для постраждалих від аварії було збудовано ціле нове місто — Славутич. Воно виник наприкінці 1980-х як місце проживання для працівників ЧАЕС та їхніх сімей, а також для евакуйованих із Прип’яті. На відміну від типової забудови Троєщини Славутич став унікальним містобудівним проєктом пізнього радянського періоду.

Місто було спроєктоване з урахуванням сучасних на той момент стандартів, з розвиненою інфраструктурою та комфортним житлом. Кожен квартал Славутича будувала одна з колишніх радянських республік, вносячи елементи своєї національної архітектури, що створило неповторний вигляд міста.

Після 1991 року в Україні квартири чорнобильцям офіційно надавалися, але державна програма забезпечення житлом для цієї категорії громадян фактично "заморожена" з 2012 року — на неї не виділяють бюджетних коштів.

Проте згідно із законодавством, чорнобильці першої категорії мають право на позачергове забезпечення житловою площею та одноразову безплатну передачу квартир, які вони займають у власність, а також на знижку на оплату комунальних послуг. Однак на практиці отримати житло за державною програмою дуже складно: багато хто змушений стояти в черзі роками, іноді очікування затягується на 10 років, а то й 20 років.

Теги за темою
Україна
Джерело матеріала
loader
loader