Як Україна рухається до "фінансового безвізу" і чому він важливий

18 квітня Кабмін схвалив та направив на розгляд Верховної Ради законопроєкт, що має сприяти приєднанню України до Єдиної зони платежів у євро (SEPA).

Метою законопроєкту є створення більш ефективного механізму боротьби з відмиванням коштів в Україні, зокрема завдяки створенню повноцінного реєстру кінцевих бенефіціарних власників.

Про те, як це пов’язано із приєднанням до SEPA та які наслідки матиме, читайте в колонці старшої економістки Центру економічної стратегії Яни Охріменко Рух до фінансового безвізу: що потрібно для цього Україні та чи постраждає банківська таємниця.

Далі – стислий її виклад.

SEPA (Single Euro Payments Area, Єдина зона платежів у євро) – це ініціатива Євросоюзу, яка спрощує електронні платежі в євро між країнами.

Наразі вона охоплює 36 країн (усі держави ЄС та ще дев’ять інших країн Європи) і дозволяє швидко переказувати кошти між банками, спрощує оплату регулярних рахунків та уніфікує карткові платежі.

SEPA – це такий собі "фінансовий безвіз", пояснює Яна Охріменко.

"Якщо український бізнес отримає доступ до SEPA, компаніям більше не потрібно буде відкривати додаткові рахунки за кордоном чи платити зайві комісії за міжнародні перекази", – пише старша економістка Центру економічної стратегії.

За її словами, Україна може приєднатися до SEPA ще до набуття статусу члена ЄС – але це вимагає низки реформ.

Ці реформи, додає авторка колонки, можна умовно поділити на два компоненти:.

Технічна сумісність, тобто створення платіжної інфраструктури, яка відповідає стандартам ЄС, запровадження відкритого банкінгу тощо;.

Відповідність нормативам ЄС, спрямованим на боротьбу з відмиванням коштів та їхнім злочинним використанням (відповідно до 4–6 AML-директив ЄС), аби мінімізувати ризики зловживань та захистити фінансову систему ЄС.

"Якщо технічна сумісність із SEPA вже наближається до завершення, то регуляторна та інституційна довіра – ще на етапі формування", – зазначає Яна Охріменко.

Саме тому наступні кроки у сфері фінансового моніторингу матимуть вирішальне значення.

Проте альтернативи немає.

Старша економістка Центру економічної стратегії підкреслює, що Україна наразі обирає європейську модель "поетапної прозорості": базові дані – у відкритому доступі для контролюючих органів, більш чутлива інформація – лише в межах податкового або кримінального процесу.

Згідно з новим законопроєктом, податкові та наглядові органи зможуть отримувати доступ до базової інформації про рахунки (IBAN, ПІБ власника, установу та дату відкриття) без рішення суду.

Кінцеві бенефіціари рахунків стануть публічними, а банки будуть зобов’язані повідомляти про підозрілі транзакції навіть без запиту з боку держави.

Докладно про новий законопроєкт – в колонці Яни Охріменко Рух до фінансового безвізу: що потрібно для цього Україні та чи постраждає банківська таємниця.