Здивує багатьох: як українці називали один одного 100 років тому

У період визвольних змагань і боротьби за незалежність культура звертань між українцями набула особливого характеру.

Ви дізнаєтесь:

Сто років тому в Україні відбувалися досить складні, але й цікаві процеси. В той час зокрема активно формувалася нова культура іменування та звертань.

Главред дізнався, як раніше українці зверталися один до одного. Наприклад, у побуті переважали зменшувально-пестливі форми імен: замість "Олена" частіше можна було почути "Оленка", "Оленочка", замість "Микола" - "Миколайчик" або "Колька". Такі форми використовували для звертань до близьких, натомість у офіційних документах використовували повні форми імен.

Та просто на імена відгукувалися далеко не усі. Серед старших людей, які жили у сільській місцевості, було поширено звертання за іменем і по батькові. Для українців у той час важливо було демонструвати повагу й шанобливе ставлення до співрозмовника.

У невеликих громадах люди часто мали додаткові прізвиська, які відображали їхній характер, професію або якусь рису. Наприклад, "Кузьма Буркун" - той, що бурчить, "Микита Коваль" - коваль за фахом.

В середовищі друзів найбільш вживаними були звертання "приятель", "приятелька", "панове приятелі", "добродій", "товариш". Як пише видання Хроніки Любарта, у той час також були поширені слова "колега" та "братчик".

У родинному колі зазвичай до членів родини зверталися: "татуньо", "неньо", "матуся", "дідусь", "бабуся", "братчик", "сестричка".

Читайте також: