Путін робить невмілу спробу убезпечити самого себе: Кузан - про "перемирʼя" на 9 травня
Путін робить невмілу спробу убезпечити самого себе: Кузан - про "перемирʼя" на 9 травня

Путін робить невмілу спробу убезпечити самого себе: Кузан - про "перемирʼя" на 9 травня

Росіяни не вклалися у графіки і використають паузу для "тарганячого" просування на 7 напрямках, вважає Сергій Кузан.

Російський диктатор Володимир Путін оголосив так зване перемирʼя на дні святкування 80-ї річниці перемоги в Другій світовій війні, яке буде діяти з 8 травня до 00:00 11 травня. У Кремлі кажуть, що Путін ухвалив таке рішення "з гуманітарних міркувань". Натомість в Україні таку заяву очільника країни-агресора назвали "маніпуляцією".

В інтервʼю Главреду голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан розповів, на яких напрямках Росія може зосередити удари після "перемирʼя" та чи варто у майбутньому очікувати всеосяжного перемирʼя, на якому наполягають у США.

Росія вже оголошувала так зване перемирʼя на Великдень. З якою метою зараз Кремль оголошує "перемирʼя", і як він може його використати? Оскільки ми бачили минулого разу, що фактично бойові дії не припинялися.

Ця історія з "перемирʼями" схожа на фарс. Путін намагається зберегти обличчя. Він розуміє, що якщо Великоднє "перемир’я" було умовно релігійним жестом — воно було зроблене для Трампа, мовляв, велике християнське свято, і Путін як "християнин" показує свою шану до нього, — то зараз, на 9 травня, ситуація зовсім інша. Путін, по-перше, чудово розуміє, що йому немає чим похвалитися. По-друге, Збройні сили України успішно контратакують на багатьох ділянках фронту. Він розуміє і те, що Сирський може спланувати конкретну наступальну кампанію саме на 9 травня, коли Путін проводитиме свої заходи. Під час них можуть бути завдані серйозні ураження. Ми вже бачимо це на фронті.

Більше того, варто розуміти, що контингент там специфічний. Те, що для нас є нормою — постійне несення бойового чергування і висока особиста відповідальність українського бійця, — для російського бійця виглядає інакше. Рівень свідомості в українських військових і в російських — на різних щаблях. Як би там не було, але якість бійців суттєво відрізняється. І цілком можливо, що під час цих "святкувань" 9 травня, ніхто особливо не відмовлятиметься від алкоголю чи гулянок — наприклад, у ресторанах Донецька.

І цілком можливо, що Олександр Сирський, так само як він успішно провів несподівану для росіян Курську операцію, зможе провести, хай і не таку масштабну, наступальну операцію зараз. Тобто ніхто не говорить про великомасштабний наступ, але завдання серйозних ударів по місцях скупчення росіян із залученням не лише мотопіхотних підрозділів, а й Сил безпілотних систем та реактивної артилерії на глибину 30–40 км — це цілком ймовірний сценарій.

І якби була отримана інформація про скупчення ворога — наприклад, для святкувань чи урочистих шикувань(адже росіяни досі приурочують до 9 травня різноманітні нагородження, паради), наша розвідка, яка активно працює, могла б передати координати для ударів. Відтак у командування можуть бути вже готові плани щодо завдання таких ударів.

Тому фактично Путін зараз намагається прикрити власні слабкі місця своєю показовою "миротворчою" ініціативою. Ще один можливий негативний сценарій для Росії: якщо Путіну вдасться зібрати на свій парад деяких світових лідерів (звісно, їхати туди вони змушені виключно через дипломатичний тиск Росії, а не через реальне бажання чи цінність цього дня у власних країнах), і в цей час Москва або її околиці зазнають ударів українських безпілотників.

Останні вибухи на 51-му складі ГРАУ за Москвою вже продемонстрували, що ми можемо туди діставати. Якщо під час цих урочистостей пролунає повітряна тривога, буде здійснено диверсії чи удари, та навіть просто зафіксується факт прильоту, — це повністю дискредитує російську систему ППО та всю російську "переможну" риторику.

Саме тому Путіну було так важливо, щоб Герасимов бадьоро і впевнено відзвітував про те, що, мовляв, нарешті "російська земля очищена від українського окупанта", бо інакше 9 травня залишалося б лише вигадувати чергові легенди про "нову Курську дугу".

Тобто Путін таким чином робить чергову, досить невмілу спробу убезпечити, в першу чергу, самого себе. У світі 8 травня — це День пам’яті та примирення, а в Росії 9 травня — це день їхнього "победобєсія". Тому логіка Путіна зрозуміла. Ми побачимо, якою буде відповідь з нашого боку.

Щодо відповіді - на Великдень Зеленський, коментуючи оголошене РФ "перемирʼя", заявляв, що Україна відповідатиме дзеркально. Зараз, на вашу думку, наскільки доцільно, з огляду на попередній досвід, повторювати подібну ситуацію?

Нам потрібно буде, на жаль, враховувати те, що ми зараз ведемо дуже тонку дипломатичну гру, демонструючи усьому світу миролюбність і підтримку мирних ініціатив президента Трампа.

Зрозуміло, що ми залежні від американської допомоги, і нам дуже важливо, щоби вона не переривалася. Тому наша відповідь буде залежати від сукупності факторів. Найперше — мені точно відомо, що все командування, і позиція Головкому Сирського, і командування загалом — готові до ведення бойових дій як 9 травня, так і 10-го, тобто всі операції на фронті йдуть за планом.

Але питання залишається в площині політики й геополітики. І тому потрібно зважити на те, скільки плюсів і мінусів буде від того чи іншого рішення. Якщо за кілька днів наші можливості будуть на високому рівні, щоб завдати удару противнику, тоді можна буде говорити про активні дії. Якщо ж ми ризикуємо більше втратити, ніж здобути, тоді втрачається доцільність відповіді.

Повнотою всієї інформації для ухвалення рішення володіє лише вище військово-політичне керівництво. І я думаю, що ми отримаємо відповідь уже найближчим часом. Тут ніхто інший ухвалити рішення не може.

Росіяни, як і раніше, під час так званих перемир’їв, постійно наголошують на тому, що Україна нібито не дотримується умов. Тим часом росіяни не лише не зупиняли обстрілів, але й на деяких напрямках закріплювалися, підтягували техніку, тощо. Відповідно, чого чекати зараз, після цього "перемир'я"?

Росіяни завжди використовують будь-яке перемир’я для посилення своїх позицій. Тут не варто тішити себе ілюзіями — так було завжди. Хоча, варто визнати, це стосується не лише росіян. Там, де командир розумний і досвідчений, він не втрачатиме жодної хвилини і різноманітними хитрощами намагатиметься накопичити ресурси, розчистити дороги від спаленої техніки, яка залишилася на полі бою. Її раніше ніхто не прибирав, тому що це потребує додаткової техніки, яку, в свою чергу, можуть знищити наші дронарі. Так само — забрати зброю, провести укріплювальні роботи.

Є багато прикладів, як у період "перемир’я" можна, скажімо, додатково провести розвідку наших позицій, здійснити передислокацію сил. Формально — без зброї, але якщо навіть двоє бійців просунуться ближче до нашої лінії, залізуть у якусь "нору", вони вже можуть виконувати функцію коригувальників вогню і закріпитися. Для цього достатньо трьох-чотирьох годин — і вони почуватимуться впевнено.

Треба чітко розуміти: перемир’я — це завжди ризик. І підтримка режиму тиші подекуди вимагає більше ресурсів, ніж активні бойові дії.

Тому що виходить так, що ми бачимо ціль, спостерігаємо за нею, готуємо можливі варіанти удару у відповідь, але не можемо завдати вогневого ураження, доки ворог першим не почне стріляти.

Тобто під час перемирʼя виконується все те саме, що й під час активних бойових дій — окрім самого вогню. Більше того, часто в більших обсягах, бо ми не можемо знищувати ворога одразу після виявлення. Ми змушені витрачати ресурси на спостереження, утримання позицій і розробку планів для можливих ударів у відповідь.

Якщо говорити про конкретні напрямки на фронті, то, по-перше, де саме росіяни зараз можуть закріпитися за цей час? Адже ми бачимо, що після попереднього оголошення "перемир’я" обстріли Сум і Харкова тільки посилилися. Яка наразі ситуація, і на чому росіяни можуть зосередитися під час цього "перемир’я"?

Насправді, зараз усе залежить від підготовки майбутнього російського удару. Якщо подивитися на їхні плани, то серед основних цілей було захоплення Покровська, Торецька і Часового Яру. Далі вони мали намір просуватися з півдня на північ у бік міської агломерації. Їхня головна мета залишається незмінною — повна окупація Донецької області.

Але вони вже не вклалися у свої графіки. Операція на Покровському напрямку фактично провалена. Тепер вони знову розтягують свої сили й використовують тактику "тарганячого просування" — дрібними наступами там, де це можливо. Їхня стратегія зрозуміла: там, де у нас буде провал в обороні — де підрозділи недоукомплектовані, де ротація, або де вони потрапляють на стик підрозділів — вони намагаються пробиватися. Якщо помічають слабке місце, то протягом тижня-двох починають перекидати туди резерви, намагаючись розвинути наступ. Після цього російська пропаганда оголошує, що "це було частиною плану".

Тобто зараз вони намагаються промацати нашу оборону, сподіваючись, що дієві українські підрозділи будуть перекинуті до Покровська, і десь на інших ділянках фронту утвориться "дірка".

Це дійсно велика гра в шахи, де й у нас обмежені сили та резерви. Водночас ми намагаємося протягом найближчих місяців, поки переходимо на корпусну систему, вибудувати таку ділянку фронту, яка буде більш стійкою. Йдеться про те, щоб зменшити кількість дрібних, самостійних підрозділів і натомість об’єднати їх у більші формування. Це дозволить сконцентрувати ресурси на меншій кількості напрямків і забезпечити кращий контроль над смугою бойового зіткнення. У такому разі й у росіян буде менше можливостей для маневру.

Проте здійснити такий перехід надзвичайно складно. У мирний час це було б набагато простіше, адже йдеться про створення нових, більших з’єднань. А в нашій ситуації ми змушені одночасно і воювати, і реформувати армію. Це надзвичайно важке подвійне завдання — але його доведеться виконати.

У росіян немає пріоритетних напрямків – вони розглядають такими усі, які атакують. Росіяни атакуватимуть надалі і Сумщину, адже у РФ там досі залишається велике угруповання — близько 60 тисяч військових. І, без сумніву, вони будуть атакувати наші позиції і на Харківщині.

Тобто вони рухаються з півночі на південь: спочатку Куп’янський напрямок, далі — Лиман, Часів Яр, Покровськ. А також намагаються вийти на Богатир на півдні, розраховуючи, що там — рівнина, і просування буде легшим. Їм важливо хоча б прозвітувати, що взяли більше територій.

Отже, так, залишається приблизно шість-сім напрямків, на яких вони продовжують наступ. Ці напрямки ми можемо побачити у щоденних зведеннях Генерального штабу. І найближчим часом ситуація навряд чи зміниться.

Ми бачимо, що Путін повністю відкидає ідею всеосяжного перемир’я, на якому наполягає адміністрація Трампа. На вашу думку, за яких умов найближчим часом можливе досягнення такого перемир’я і його дотримання?

Я не вірю у жодне перемир’я з боку Росії. Вони можуть проголошувати що завгодно, підписувати будь-які документи, але все це — велика маніпуляція. Їхня мета — дискредитувати саму ідею переговорного процесу та всіх його учасників.

Зараз Путін намагається максимально дискредитувати Трампа, щоб знизити його авторитет і за допомогою тиску зробити його більш поступливим до російських ультиматумів. Це — традиційна стратегія Росії щодо всіх американських президентів. Ми бачили це і з Байденом, коли на початку його каденції все виглядало ніби добре, але потім Байден організував для нас Рамштайн.

Те саме раніше було і з Обамою, і частково з Трампом, з яким взагалі була своя історія. Путіну дуже важливо демонструвати себе сильним гравцем на світовій арені. І якщо для цього потрібно покласти ще десятки тисяч життів росіян — для нього це цілком прийнятна ціна. Більше того, його оточення за час війни тільки збагатилося, отримавши контроль над підприємствами, ресурсами. А те, що за це заплачено майбутнім Росії і життями людей — їх абсолютно не турбує.

Хто такий Сергій Кузан

Сергі́й Васи́льович Куза́н (нар. 16 травня 1984, місто Прилуки Чернігівська область) — український громадський та політичний діяч, волонтер на допомогу українським військовим, голова "Молодіжного націоналістичного конгресу" (2011—2015), один із засновників і координаторів, заступник Голови Проводу всеукраїнської мережі "Вільні Люди", один із координаторів ініціативи "Вимкни Російське", пише Вікіпедія.

Голова Українського центру безпеки та співробітництва.

Джерело матеріала
loader
loader