Археологи б'ють на сполох після моторошної знахідки на Подолі

На столичному Подолі було виявлено металевий контейнер, заповнений людськими кістками та черепами. Знахідка вагою у декілька тонн шокувала правоохоронців та викликала обурення наукової спільноти. Про це повідомляє «Главком».

Як повідомили у поліції Києва, контейнер із сотнями людських решток знаходиться на вулиці Сковороди, 9-б, де раніше розташовувалася база Інституту археології НАН України. Ці кістки є археологічними знахідками, зібраними під час розкопок у столиці протягом багатьох років.

Тсн з’ясовував. як людські рештки опинилися в контейнері та чому їх досі не перепоховали належним чином. Як виявилося, кістки належать киянам, які померли понад сто та більше років тому. Їх викопали з колишніх кладовищ заради сучасної забудови, а зараз вони як непотріб валяються у будівельному контейнері. За словами журналістів, місце, де стоїть контейнер і справді більше схоже на смітник, порослий бур’янами. Колись це була цілком ошатна та доглянута міська територія.

Кістки зі Щекавицького кладовища на «смітнику»

За адресою Сковороди, 9-б знаходилася Подільська постійно діюча археологічна експедиція Інституту археології НАНУ. Науковці експедиції досліджували Поділ, проводили розкопки по всьому місту. З 1984 по 2021 рік археологічна база була справжнім осередком науки, освіти та охорони культурної спадщини.

Але, як пояснили вчені журналістам, приміщення вони орендували у міста до 2021 року. До цього міська влада всіляко намагалася виселити археологів з будиночку на вулиці Сковороди, і це їм вдалося у 2021 році. Оренду не продовжили через нашвидкуруч організовану «реставрацію» будівлі. Але все, що зробили реставратори – перекопали подвір’я і так все й покинули на чотири роки. Тому не дивно, що це місце кияни та поліція прийняли за смітник.

«Ми попереджали Департамент охорони культурної спадщини КМДА, що у приміщеннях зберігається маса предметів, виявлених в результаті вивчення Подолу, а також людські рештки, знайдені під час археологічних розкопок, і їх просто нікуди дівати, окрім як перепоховати. Саме у 2021 році було отримано дуже багато матеріалу – це переважно поховання ХІХ– першої половини ХХ століття з території колишнього Щекавицького кладовища, яку місто віддало під забудову. Йдеться про ділянки на вулиці Олегівській, 36 та 42-а у Шевченківському районі. Поховання були у дуже поганому стані через ландшафтне перепланування та забудову території за радянських часів. Але нам вдалося обережно зібрати з обох ділянок залишків близько 900 поховань. Дві сотні з них наші палеоантропологи дослідили, а поки проблема з перепохованням вирішувалася – рештки зберігалися у підвальному приміщенні експедиційної бази», – пояснив кандидат історичних наук, завідувач відділу археології Києва Інституту археології НАНУ Всеволод Івакін. 

Він додає, що коли місто розпочало «реставрацію» на Сковороди, 9-б до археологів звернулися представники Департаменту охорони культурної спадщини КМДА з вимогою прибрати з території людські рештки, знайдені під час розкопок.

«Ми пояснили, що за законодавством рештки мають статус речей музейного фонду – вони охороняються законом, тобто без дозволу Мінкультури ми не можемо їх «кудись подіти», їх слід перепоховати. Це ж людські поховання, рештки наших предків киян, які були поховані на загальноміському кладовищі на Щекавиці. Ми маємо належним чином ставитись до їх пам’яті. Після цього дирекція Департаменту охорони культурної спадщини КМДА знайшла цей металевий контейнер, у який було складено рештки біля нашого колишнього приміщення, яке ми залишили у 2021 році. Відтоді всю відповідальність за стан та збереження решток несе КНМЦ при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА», – пояснює Всеволод Івакін.

Археологи підкреслюють, що людські рештки не мають наукової цінності, а їх палеоантропологічні дослідження завершені. Але передати ці рештки до музейних фондів неможливо. В Україні немає установ, які могли б зберігати такі антропологічні колекції. Тож єдиним варіантом залишилося збереження їх в контейнері, допоки не вирішиться питання про перепоховання.

Хто має вирішити питання перепоховання

«Перепоховання – це складна справа. У якій, як на мене, має брати участь і місто, яке видає дозволи на забудову колишніх кладовищ – а це по суті пам’ятки історії (Щекавицьке кладовище). Адже такі знахідки там були очікуваними. Та, на жаль, про це ніхто наперед не подбав. Напевно тому, що міську владу не цікавлять питання охорони культурної спадщини. Замість сприяння розвитку столичної археології, вони закривають науковий центр по археологічному дослідженню Києво-Подолу, знищують місцевий музей у споруді за адресою вул. Сковороди, 9-Б. Наразі – просто не можуть доглядати за територією, яка у них на балансі, не дивлячись на те, що це пам’ятка архітектури національного значення», – зазначає Всеволод Івакін

До цього археолог додає, що усі запити Інституту археології щодо перепоховання спрямовані на Мінкультури, а їх було три – або залишаються без відповіді, або археологам рекомендують передати рештки до музейних установ.

Та, на думку Івакіна, жодна з музейних установ країни не погодиться прийняти до своїх фондових колекцій подібні предмети, які абсолютно не інформативні, оскільки палеоантропологи «вижали» з цього матеріалу все, що тільки можливо.

«Гадаю, що тут проблему може вирішити лише місто та Мінкультури, які мають об’єднати зусилля, аби достойно перепоховати рештки киян», – додав кандидат історичних наук. 

Попередній досвід перепоховань

За словами археолога, у Києва вже був досвід таких перепоховань. Під час розкопок (2005-2009 роках) на території Вознесенського монастиря (територія Мистецького арсеналу) натрапили на старовинне кладовище.

«Тоді перепоховали знайдені рештки померлих, причому перепоховали їх історично правильно, як на мене, у Флорівському монастирі. Тобто це можна зробити, було б бажання. Це ж наші пращури – кияни. А вони вже тривалий час лежать у тому контейнері. У нас теж болить серце за цю історію. Але, на жаль, ми не маємо навіть доступу до приміщення на Сковороди і, відповідно, не можемо вплинути на ситуацію, хоча саме наші співробітники діставали ці рештки з землі та вивчали їх. Все що потрібно – це провести спільну зустріч між представниками КМДА та Мінкультури та ухвалити кінцеве рішення щодо процедури перепоховання решток. Археологи активно сприятимуть процесу вирішення цієї проблеми. Але без такого рішення проблема не зсунеться з місця. Самостійно Інститут археології цього не вирішить через низку юридичних нюансів», – зазначає Всеволод Івакін.

На думку дослідника, вирішувати питання необхідно на рівні містобудівного кодексу України, оскільки будь-які земляні роботи в історичному центрі Києва виявлять давні захоронення – це місце розташування десятків різночасових монастирських та парафіяльних кладовищ. Тобто проблема залишатиметься невирішеною.

Досвід інших країн

Як зазначив керівник Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» та член команди «Україна Інкогніт» Роман Маленков, більшого занепаду ніж в Україні, у сфері меморіалізації і догляду за кладовищами, немає ніде. Хіба, можливо у Росії, припускає Маленков, але додає, що там на кладовищах не був. 

«1800 кістяків у контейнері на Подолі – це розкопане і знищене кладовище на схилі Щекавиці. Чи це злочин? Я не юрист, не знаю. Як ви думаєте? Нині на місці кладовища ЖК, а кістки людей, які спочивали на ньому, лежать у контейнері. Мені зараз абсолютно не цікаво, хто більше у цьому винен, хоча я розумію, що усі кінці ведуть до Міністерства культури, яке багато років не дозволяє перепоховати людські рештки», – написав Маленков у мережі.

Він додав, якщо згідно із Законом «Про поховальну справу», перепоховання заборонене без згоди найближчих родичів, варто зберігати кістки належним чином, можливо у крипті якоїсь церкви, можливо спорудити якусь костницю, але не у залізному контейнері.

«Я особисто бував у кількох пам'ятках, де зберігаються людські кістки, і навіть збудованих із кісток. В Італії, у Польщі, у Сербії. В Україні костниця є у Лядовському монастирі, а взагалі їх дуже багато у Європі і світі, і чи не найбільше – на Афоні. Це абсолютно цивілізовано. А може потрібно і у Києві зробити подібне?», – запропонував керівник Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».