Чому вибори у Румунії будуть визначальними для ЄС і як вони вплинуть на Україну

Вже цієї неділі, 4 травня, у Румунії відбудуться повторні президентські вибори.

Повторні, адже результати першого туру голосування, що відбулося восени 2024 року, були скасовані.

Рішення про скасування першого туру викликало масові протести, особливо з боку ультраправих.

Після спроби насильницького "маршу" 8 грудня та закликів до заколоту влада відмовила Джорджеску у повторній реєстрації його кандидатури.

Йому висунули звинувачення у шести кримінальних справах.

Тож не дивно, що нинішня кампанія розгортається в атмосфері високої напруги.

На кону – геополітична орієнтація країни та її інформаційна безпека.

Про вибори, від результатів яких залежить і подальша підтримка Румунією України, читайте в статті Сергія Герасимчука і Ростислава Клімова з Ради зовнішньої політики "Українська призма" Атака РФ не тільки на Румунію: чому вибори 4 травня матимуть значення для всієї Європи.

Далі – стислий її виклад.

38-річний Джордже Сіміон, лідер ультраправої партії AUR, очолив радикальний фланг виборців після відмови Центрального виборчого бюро реєструвати кандидатуру Джорджеску.

Партія Сіміона виступає за національний суверенітет і критикує ЄС.

Він активно використовує антисистемну риторику, обіцяє припинити військову допомогу Україні та наголошує на відновленні "історичних кордонів" Румунії.

Через ці заяви йому заборонено в’їзд до Молдови й України.

Сіміон утримує лідерство в опитуваннях – до 30%.

Основна причина злету його рейтингу – стагнація класичного румунського політичного істеблішменту та стрімке прагнення румунського виборця до змін.

Хоча шанси ультраправого кандидата пройти до другого туру є доволі високими, але якщо він опиниться там із кимось з кандидатів від проєвропейських сил, то високоймовірно, що проєвропейські виборці згуртуються і відберуть у Сіміона перемогу.

65-річний Крін Антонеску, колишній голова Сенату і ветеран політики, повернувся як узгоджений кандидат провладної коаліції PSD–PNL.

Його підтримала і партія угорської меншини UDMR, що забезпечило Антонеску потужний старт – понад 1,7 млн підписів під час подання кандидатури.

У першому турі йому прогнозують 15–20%, однак конкуренція з іншими кандидатами за центристський електорат може завадити виходу до фіналу.

Головна проблема Антонеску – його прив’язка до нинішньої урядової системи Румунії.

55-річний мер Бухареста Нікушор Дан балотується як незалежний кандидат із програмою адміністративної реформи, боротьби з корупцією та цифровізації.

У разі консолідації проєвропейських виборців він може випередити Антонеску й вийти до другого туру.

52-річний Віктор Понта, колишній прем'єр і лідер соціал-демократів, після паузи в політиці повернувся з новим іміджем – як націонал-популіст.

Його риторика поєднує критику ЄС, підтримку оборони і НАТО, обережне дистанціювання від Росії та акцент на патріотизмі.

Понта намагається приміряти роль румунського варіанта Віктора Орбана (прем’єра Угорщини): націонал-популіст, який водночас інтегрований у європейський політикум.

Він апелює до виборців, розчарованих у владі, але не готових підтримувати крайніх правих.

Загалом динаміка кампанії віддзеркалює глибші процеси: змагання між прозахідною демократією та націонал-популізмом, між верховенством права та "сильною рукою", між глобалістами та сувереністами.

Зовнішні гравці – передусім Москва – вже втрутилися в цю гру, підвищивши її ставки до геополітичних.

Найбільш "невдалим" варіантом другого туру стане варіант Сіміон – Понта.

Докладніше – в матеріалі Сергія Герасимчука і Ростислава Клімова Атака РФ не тільки на Румунію: чому вибори 4 травня матимуть значення для всієї Європи.