"Волга" і вільні гроші: чому всі чоловіки в СРСР мріяли стати таксистами

У радянські часи заробити гарні гроші було майже неможливо для звичайних робітників. Але була професія, про яку мріяли багато чоловіків – таксист.

Ця робота давала не тільки офіційну зарплату, але й можливість підзаробити "в обхід" державної системи. "Телеграф" розповість, чому таксування було таким привабливим і які методи використовували водії, щоб збільшити свій дохід.

Переваги роботи за кермом таксі

Таксисти в СРСР мали незвичну для радянських працівників свободу. Вони самі вирішували, коли і де працювати, якими маршрутами їздити та яких клієнтів обслуговувати. Держава вимагала лише здати в касу фіксовану суму грошей після зміни.

Перевірити, скільки насправді заробив таксист за день, було практично неможливо. Тоді не існувало GPS та інших систем стеження, тому ніхто не знав точно, кого і куди возив водій протягом дня.

Ще однією перевагою було те, що таксисти їздили на "Волгах" — одних із найкращих радянських автомобілів. А після двох років роботи водій міг викупити свою машину за низькою ціною, що було великою удачею в країні з дефіцитом авто.

Як таксисти підзаробляли додатково

Водії таксі вигадали багато способів збільшити свій заробіток. Один із найпоширеніших — не вимикати лічильник після висадки пасажира. Коли сідав новий клієнт, йому доводилося платити також і за "порожній" проїзд, а різниця йшла до кишені водія.

Під час "сухого закону" таксисти часто продавали алкоголь у нічний час. Людям було зручніше купити пляшку в таксиста на стоянці, ніж ризикувати потрапити в поле зору міліції біля магазину. Хоча ціна була вищою, ризик був менший.

Таксисти також підсаджували "лівих" пасажирів, беручи гроші з кожного окремо. Вони порушували правило, що попутників можна брати лише з дозволу першого клієнта, і що оплату треба ділити між усіма.

Ще одна хитрість — відмова їхати за адресою. Водій міг сказати, що його маршрут в інший бік, і погоджувався їхати лише за додаткову плату понад тариф.

Труднощі професії таксиста

Попри всі переваги, робота в таксі підходила не всім. Потрібно було мати підприємницький хист і готовність ризикувати, що в СРСР могло призвести до проблем із законом. Перепродаж товарів (спекуляція) був кримінальним злочином, а маніпуляції з оплатою — причиною для звільнення.

Таксистам доводилося більше витрачати на обслуговування авто. Слюсарі, мийники, комірники та заправники знали про додаткові доходи водіїв і брали з них більше грошей за свої послуги. Проте заробітки зазвичай покривали ці витрати.

Через вищі доходи та особливий статус таксисти виділялися серед інших водіїв. Вони часто їздили зухвало, через що з'явився навіть вислів "їздить, як таксист". Ця професія не просто давала змогу краще заробляти, а й ставала своєрідним стилем життя для багатьох радянських чоловіків.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, чому власний автомобіль у СРСР був розкішшю. Проблема була не лише у зарплатах.