"Усе залежить від того, коли, на яких умовах і в якій точці завершаться бойові дії"

В угоді про мінерали не прописано екологічної складової.Треба створювати власні замкнені технологічні цикли видобутку копалин, – каже економіст Борис Кушнірук.Україна і Сполучені Штати Америки підписали угоду про мінерали, тобто угоду щодо економічного співробітництва та створення Фонду інвестицій у відновлення України. Чим це для нас корисно?– Ідеться про спробу знайти модель співпраці з новою адміністрацією США, яка вимагає інших підходів, ніж президентства Джо Байдена. У нас є претензії до попередньої команди Білого дому. Вони не хотіли поразки України, та водночас не хотіли й поразки Росії. Тож давали нам зброю в обмежених обсягах і не завжди ту, якої ми потребували. Але давали безкоштовно. З адміністрацією президента Дональда Трампа все складніше. Їм потрібно, щоб принаймні зовні все відбувалося не так, як за Байдена. Тому нова адміністрація Білого дому намагається вибудовувати інакшу зовнішню політику.Наша пропозиція, щоб США брали участь у розробленні й видобуванні рідкісноземельних металів, була продиктована бажанням розпочати співпрацю. Але український уряд і президент припустилися помилки – вони запропонували ідею, не наповнивши її змістом. Відповідно, склалася ситуація, коли американці почали наповнювати її змістом, який нас абсолютно не влаштовував, і це створювало напруженість.Також ми хотіли обміняти цю угоду на гарантії безпеки з боку США, але Штати цього не планували. І як показує час, жодні підписані угоди нічого не гарантують. Якщо укладається угода про безпеку, а сторона її не виконує, що тоді робити? Кому скаржитися, якщо на вас нападе Росія, а Вашингтон умиє руки? На жаль, безпекові складові нині формуються не так, як це було протягом багатьох десятиліть.Угода про мінерали створила формальний фон, що ми тепер не просто отримуємо від Штатів допомогу, а і США натомість отримують доступ до наших родовищ. Це ключова відмінність від співпраці, що була за адміністрації Байдена. Якщо розглядати угоду по пунктах, то вона точно не порушує української Конституції, не порушує Угоди про асоціацію, тому не є для нас проблемою в юридичному плані.Власне, копалини, що лежать у землі, не варті нічого. Щоб вони отримали якусь ціну, треба організувати розроблення, побудувати інфраструктуру, забезпечити видобуток, провести збагачення, а тоді вже виставити на продаж. І це реальні витрати. У розроблення корисних копалин треба вкладати великі кошти. Тому, коли говорять, як багато ресурсів у нашій землі, це доволі ілюзорні твердження. Кажуть: надра належать народу. Насправді народу належить лише різниця між доходом від продажу копалин і витратами, пов'язаними з їхнім видобутком. Ця різниця передається народу у вигляді так званих рентних платежів до держбюджету.Слід зазначити, що угода із США про Інвестиційний фонд відбудови не передбачає, що вони мають щось брати з наявних родовищ, там ідеться лише про нові розробки. І тут ми підходимо до цікавої цифри: із наявних родовищ ми отримуємо рентні платежі від видобутку копалин – це стаття держбюджету – за цей рік 52 мільярди гривень. Якщо поділити цю суму навпіл – буде 26 мільярдів. З точки зору США, ця сума мізерна. Це та сума, яку на рік могли б переказати в цей фонд. Якщо говоримо про нові родовища, на розроблення яких треба витратити купу коштів, то це ще дорожча справа. Якщо стосовно наявних родовищ усі основні витрати на видобуток уже зроблено, лишилися тільки витрати поточні, то нові родовища треба розробляти з нуля, а первинні витрати для фізичного видобутку – найбільш суттєві. Спершу треба провести розвідку, потім пробні занурення – чи справді в надрах є те, що вам потрібне, і чи достатній обсяг. Тільки після цього починається будівництво інфраструктури, щоб видобувати копалини, і якщо потрібно – збагачувати. У чому суть процедури збагачення? Залізну руду видобувають не в чистому вигляді, а з домішками, що можуть становити до половини маси видобутого. Везти все це на металургійний комбінат безглуздо. Тому спочатку проводять збагачення, коли прибирають непотрібні домішки. Так само з рідкісноземельними металами. Вони не так рідкісноземельні, як розпорошені по великій кількості родовищ. Щоб їх відокремити й отримати в концентрованому вигляді, потрібні значні фінансові витрати. Притому деякі види копалин під час розроблення потребують складних хімічних процесів. І тут постає проблема екології. Чому Китай є одним із найбільших експортерів рідкісноземельних металів? Бо там нікого не цікавить громадська думка. Вирішили видобувати, а яка буде екологія на території видобутку цих металів, нікого не цікавить. Хоча хімічні процеси, що супроводжують цей видобуток, можуть обернутися хімічною катастрофою. В Європі і Штатах рідкісноземельних металів часто не видобувають не тому, що їх немає, а через можливі протести населення. Недоліком укладеної нами угоди про копалини є те, що в частині видобутку рідкісноземельних металів не прописано екологічної складової. А вона необхідна, особливо у плані дотримання українського законодавства. Важливо, щоб видобуток рідкісноземельних металів не створював екологічних загроз. Бо він може бути справді корисний для України. Наприклад, літій – для створення акумуляторів, уранова руда – для створення замкненого циклу виробництва ядерного палива, яке нам потрібне, щоб не залежати від зовнішніх факторів і забезпечувати паливом власні атомні станції. Раніше ми повністю залежали від "Рос­атома", тепер залежимо від "Вестінхауза" (японсько-американська електротехнічна та ядерно-енергетична компанія. – Країна). Залежність від інших країн завжди проблематична. Нам треба створити власні замкнені цикли. А для цього слід не лише видобувати уранову руду – в нас це роблять у Жовтих Водах, – а на місці створити весь технологічний цикл, враховуючи екологічний фактор.А яку вигоду від цієї угоди отримають Сполучені Штати?– У США особливих вигод від цієї угоди немає, крім того, що вони вчинили не так, як робив Байден. Мовляв, за його каденції Штати допомагали Україні, але нічого не мали натомість. А от тепер почнуть отримувати. Хоча особливих профітів у найближчому майбутньому очікувати не варто. Але ми вже тепер можемо формувати відповідні процедури, щоб визначати пріоритети, залучати американських фахівців-технологів для ефективнішої роботи. Замкнений цикл виробництва ядерного палива – високотехнологічна річ, якої на коліні не зробиш. Тому з цієї точки зору Україні ця угода вигідна. Також у ній досить обмежено, але прописано, чим для нас важливі США – зброєю. Краще, коли ми її отримуємо безоплатно, але якщо ні, то хоча б на платній основі, щоб наші європейські партнери могли купувати чи давати нам гроші на купівлю американського озброєння, щоб його постачання не зупинилося. Бо на сьогодні європейські компанії неспроможні забезпечити нас усім тим, що давали американці. Це найперше стосується протиповітряної оборони.Закладена в угоді норма, що надання зброї може вважатися внеском у фінансування Фонду відбудови України, – для нас великий плюс. Коли Фонд заробить багато грошей, тоді ми зможемо повертати кошти, внесені США. Але це буде в далекій перспективі. А те, що ми знову отримуватимемо зброю, – добра новина для України.Чи можна сказати, що ця угода поновлює військову допомогу США і наближає мир в Україні?– Ні, вона не наближає миру напряму. Вона створює перед­умови для співпраці України із США. Якщо ця спів­праця відбуватиметься й у плані постачання зброї – добре. Ще нещодавно у протрампівських американських ЗМІ лаяли Україну, але тепер усе змінилося: Україна тепер – союзник, а Росія погана. Така зміна меседжів може опосередковано впливати на досягнення миру.Трамп припустився помилки, бажаючи якомога швидшого завершення війни, він виклав свої козирі Росії на стіл іще до початку переговорів. Саме через це в Путіна немає інтересу до припинення війни. Тому Кремль вестиме війну всю весну, літо й осінь. Коли він досягне чи не досягне певних результатів на кінець осені, тоді ми зможемо розпочати якийсь переговорний процес, бо Путін зрозуміє, що далі воювати не зможе. Особливо якщо Штати продовжуватимуть постачати зброю Україні. Лише в такому контексті ця угода наближає нас до миру.Щодо військової допомоги – якщо раніше нам часто постачали зброю, яка нам була непотрібна, то тепер купуватимемо у Вашингтона найнеобхідніше, чого не зможемо купити дешевше в інших країн. І значно відповідальніше ставитимемося до того, що хочемо отримати від США.Як Кремль реагує на підписання цієї угоди між Києвом і Вашингтоном?– У Москви знову змінилася концепція. Раніше США були ворогом, потім, коли прийшов Трамп, настала "вічна дружба", а тепер знову починається розворот до концепції "Америка – найбільший ворог".Але Путін розраховує на те, що Трампу набридне займатися Європою. І тоді Росія завдасть їй воєнної поразки. Європейці відверто кажуть, що припинення бойових дій в Україні може створити ­передумови для нападу Росії на Європу. Воювати на два фронти Росія не наважиться, тому якщо вона завдасть поразки Україні або зупинить війну проти неї, то за деякий час спробує атакувати країни Балтії, найперше Сувальський коридор, пов'язаний із доступом до Калінінграда.Який вплив ця угода матиме на українську економіку?– Деякі розроблення надр ми можемо розпочинати просто тепер, не чекаючи завершення бойових дій. Якщо ми щось починаємо фінансувати, то таким чином запускаємо технологічний цикл: гроші – податки – робоча сила. За цим стоїть вигода для України загалом. У цьому плані угода може мати позитивний вплив найближчим часом. Усе інше залежить від того, коли, на яких умовах і на якій точці завершаться бойові дії. Щоб ми знали, де можемо видобувати, де – ні. Я вже казав про важливість виробництва ядерного палива, але запустити його можливо лише після завершення воєнних дій. Хоча певні кроки можна робити вже тепер. Те саме стосується видобутку літію для акумуляторів – маємо створити їх виробництво в Україні, але в умовах війни це неможливо. Щоб налагодити виробництво літієвих акумуляторів, знадобиться 10 років. А за такий час вони можуть перестати бути найбільш ефективними. Уже почалося розроблення графенових акумуляторів – графену у природі значно більше, ніж літію, видобувати його легше. Потреба в літії не зникне, але як складова акумуляторів він не матиме попиту. Проте нині літій – актуальний, особливо для виробництва електромобілів.Передплатити журнал"Країна"