Єврокомісар з оборони: Ми вважаємо напад Росії на ЄС за 3-5 років дуже реалістичним сценарієм

Вперше в історії ЄС у складі Єврокомісії з'явився комісар з питань оборони.

Цю посаду обійняв Андрюс Кубілюс – литовський політик, колишній прем'єр та давній друг України.

Створення цієї посади спершу викликало чимало запитань у країнах ЄС.

Якою має бути роль комісара у темі, де національні уряди мають виключну компетенцію? Чи не призведе це до суперечок між Євросоюзом і НАТО?.

Але Трамп довів, що створення цієї посади було дуже на часі.

Після зміни президента США країни ЄС опинилися у реальності, де Білий дім не приховує свого наміру "виходити з Європи" і вимагає від європейських партнерів більшої самостійності у питанні оборони.

Європа змушена "шукати себе" у новій реальності.

І разом з тим – шукати місце України.

Андрій Кубілюс не приховує: він вважає, що вступ України в ЄС є ключовим елементом самодостатності європейської системи безпеки, хай які обриси вона матиме.

Адже тепер питання оборони Європи не є формальністю.

Потреба захисту від Росії стала дуже практичною: комісар належить до тих політиків, які вважають напад Путіна на ЄС дуже реальним.

Тому європейські держави готуються допомагати ЗСУ зброєю, посилюють українську (і свою) оборонну промисловість та готуються до карколомного розвитку.

Про все це комісар розповів кореспонденту "Євро.

Правди" в інтерв'ю під час свого візиту до Києва.

"Економіка Росії перейшла на військові рейки, і це так просто не розвернути".

– Спитаю прямо: коли Росія нападе на Євросоюз?.

– У цьому питанні я слухаю, що говорять спецслужби, а не політики.

Розвідки Німеччини, Данії та інших країн кажуть, що Росія може бути готова напасти на нас (або, як це називають, "протестувати статтю 5") до 2030 року.

Дехто вважає, що це може статися навіть раніше, протягом наступних трьох років.

Причина цього зрозуміла.

Економіка Росії перейшла на військові рейки і виробляє багато зброї.

Водночас, і це ще важливіше – просто повернути економіку до попереднього стану вже неможливо.

Тож якщо в Україні встановиться мир або перемир'я – Росія продовжить виробляти і накопичувати таку кількість зброї, яка зрештою дозволить їй розпочати нову агресію.

– Виходить, що тривале перемир'я в Україні наблизить повномасштабну війну Росії з ЄС?.

– На практиці – виходить, що так.

Попри це, встановлення миру в Україні дуже важливе, і ми підтримуємо його всіма силами.

Але при цьому маємо бути реалістами і розуміти: це не означатиме, що Росія припинить готуватися до наступних агресій, чи то проти України, чи то проти країн-членів ЄС або НАТО.

Ми вважаємо нову війну дуже реалістичним сценарієм.

І єдиний спосіб стримати російську атаку – це підвищити нашу готовність до неї.

– Я вважаю, що не всі в ЄС це розуміють.

Дехто все ще живе в запереченні.

– Звичайно, не можна очікувати, що всі будуть на одній хвилі.

Але коли ми представили Раді ЄС так звані пропозиції щодо переозброєння Європи, вся Рада їх підтримала.

Навіть країни, відомі своїм вето на підтримку України, також проголосували за збільшення видатків на оборону тощо.

– Ви маєте на увазі, що Угорщина проголосувала за це?.

– Так, вони підтримали.

Так, у суспільстві сигнали не такі однозначні.

Але опитування громадської думки показують, що загалом європейці підтримують посилення оборони, оскільки люди стурбовані можливістю нападу Путіна на ЄС.

Звичайно, це залежить від регіону.

На сході, особливо у країнах Балтії, люди розуміють це краще, і це цілком природно.

Чи можна звинувачувати тих, хто живе далеко від Росії, що можливість російського нападу їх менше непокоїть?.

Це, до слова, працює в обох напрямках.

Коли в 2015-2016 роках південні країни ЄС стикнулися з міграційною кризою, ми в Балтії так само говорили: це не наша проблема.

Знадобилося, щоб Лукашенко використав біженців для атаки на наші кордони, щоб і ми зрозуміли, що в питаннях міграції нам теж потрібна солідарність.

Те саме стосується оборони.

"Треба бути готовими не тільки до воєн сьогодення, а й до воєн майбутнього".

– Що ви можете зробити, щоб змінити оборону ЄС?.

– Перш за все, ми маємо подбати про те, що ми називаємо "жорсткою обороною": зброя, системи озброєння тощо.

І саме це ми зараз робимо.

НАТО переглядає так звані цілі щодо потенціалу для всіх держав-членів Альянсу, включаючи ті, що розташовані на європейському континенті.

– Але це – робота НАТО, а не ЄС.

– Так, це завдання НАТО, бо Євросоюз не має військової експертизи.

Але ми маємо гроші.

Також у сфері відповідальності ЄС є питання промисловості.

Правда поспілкувалася з комісаром на полях Київського безпекового форуму.

Отже, перше, що ми можемо зробити, – це зібрати цільові спроможності держав-членів.

Це дозволить побачити спільні потреби усіх держав ЄС разом.

На основі цього ми підготуємо план оборонного виробництва.

По-друге, переозброєння потребує фінансування.

Це передбачено планом Re.

Arm Europe, який передбачає додаткові 800 млрд євро на оборону держав-членів ЄС.

По-третє, у червні ми також ухвалимо дуже важливий закон про спрощення у сфері оборони.

Він має усунути існуючі бюрократичні перешкоди, які заважають оборонній промисловості розширити виробництво.

Четверте – це питання інновацій в оборонній промисловості.

Ми маємо бути готовими не тільки до воєн сьогодення, а й до воєн майбутнього.

Це ще одна причина, чому ми дуже зацікавлені у співпраці з українцями.

Це потрібно не тільки Україні, а й нам.

І п'ятий пункт, також дуже важливий: восени ми опублікуємо так званий документ про військову мобільність, який стосується нашої готовності швидко переміщати військові засоби в разі потреби.

– Військова мобільність – це ж теж питання НАТО, вони це обговорюють.

– Але це також питання фінансів, у цій сфері потрібні величезні кошти.

Тут на допомогу приходить ЄС: разом з НАТО ми визначаємо, в яку інфраструктуру – дороги, залізниці, системи авіаперевезень тощо – найважливіше інвестувати.

І останнє, але не менш важливе: ми разом з державами-членами готуємо перелік так званих флагманських проєктів, на яких ми зосередимо наші зусилля.

Наприклад, система протиповітряної оборони для всієї Європи.

Або системи, які називаються strategic enablers (те, що дає стратегічні спроможності.

– ЄП), включаючи AWACS (авіасистеми дальнього радіолокаційного стеження), або системи супутникової розвідки, де ми сильно залежимо від США.

– ЄС збирається зменшити залежність від США?.

– Так, ми плануємо це робити, але не в конфліктний спосіб.

Це – частина природного перерозподілу сфер відповідальності.

Адже треба бути свідомими того, що за 10 років американці будуть змушені перенести свою увагу на Індо-Тихоокеанський регіон.

"Україна відіграватиме вирішальну роль у європейській безпековій архітектурі".

– Ви не згадали про це в переліку пріоритетів, тому спитаю прямо.

У договорі Євросоюзу є стаття, яка зобов'язує держави ЄС діяти спільно у разі нападу на одну з них.

Цей пункт сформульований навіть чіткіше за статтю 5 договору НАТО.

Чи створює це можливості для появи спільної оборони ЄС?.

ПРИМІТКА: Стаття 42(7) Лісабонського договору говорить: "Якщо держава-член є жертвою збройної агресії проти її території, інші держави-члени зобов'язані надати їй допомогу і підтримку всіма засобами, що є в їхньому розпорядженні..

Зобов'язання і співпраця в цій галузі повинні бути узгоджені із зобов'язаннями в рамках НАТО, яке залишається основою колективної оборони і форумом для її реалізації для тих держав ЄС, що входять до НАТО".

– Дуже хороше запитання, і я дам відповідь у двох вимірах.

Так, ми обговорювали це питання, коли готували так звану "Білу книгу європейської оборони".

Але я тоді свідомо вирішив зосередитися на матеріальній стороні оборони – зброї, системах озброєння, фінансах тощо.

Зараз саме це – наш пріоритет.

Але, безумовно, ми також повинні перейти до європейської архітектури безпеки, ґрунтуючись також на ст.

Якщо ви прочитаєте мій лист-доручення (mission letter) від президентки Єврокомісії – це документ, який, по суті, визначає програму кожного з єврокомісарів, – то там першим завданням визначено створення "Білої книги".

Але цей лист також каже, що в довгостроковій перспективі треба зробити, щоб Європа була здатна захищати себе.

І також є визначення: Європа має перебрати на себе власну оборону.

Але це довгострокова перспектива.

– Імовірно, навіть після того, як ви підете з посади.

– Так, навіть після того, бо це задача, яку не виконати так швидко.

Нам потрібно домовитися з трансатлантичними партнерами (тобто із США.

– ЄП) щодо того, як ми будемо нарощувати нашу оборонну спроможність у той час, поки вони присутні на європейському континенті, і при цьому нам треба брати на себе більше і більше відповідальності.

Тому є потреба створити європейську безпекову архітектуру.

Для цього недостатньо зброї, потрібно мати інституційну структуру.

Ми тут не йдемо проти НАТО – але нам потрібно створити такий потенціал.

Тож частиною мого мандата є створення справжнього європейського оборонного союзу.

А це означає, що ЄС рухається до набагато більш інтегрованої оборони.

Хоча попереду ще багато дискусій про те, як саме це робити.

– Для України це особливо важливо.

Не секрет, що США та деякі інші країни не готові запросити нас до НАТО.

Чи може Європейський оборонний союз стати для нас заміною Альянсу?.

– Я не можу детально зупинятися на цьому, це питання вирішуватимуть держави-члени.

Але хочу підкреслити, що відбуваються два процеси одночасно.

По-перше, Україна прагне стати членом ЄС.

По-друге, Європа прагне бути здатною захистити себе.

І якщо Україна стає частиною європейської безпекової архітектури, то ви, з вашим досвідом, найсильнішою на європейському континенті армією та розвиненою оборонною промисловістю, відіграватиме вирішальну роль у цій архітектурі.

– Як ви сказали, Росія цілком може напасти на ЄС через кілька років.

Чи вважаєте ви, що Європейський Союз буде готовий настільки збільшити виробничі потужності за такий короткий термін?.

– Це велике завдання.

Це нелегко.

Але я всім кажу, щоб подивилися на приклад України.

У 2022 році Україна змогла виробити зброї на суму 1 млрд євро.

У 2025 році, за усіма планами, буде йтися про зброю на 35 млрд.

– Але це свідчить, що Україна змогла настільки збільшити потужності лише після початку великої війни.

Попри те, що гібридна війна з РФ тривала з 2014 року.

Чи не означає це, що і ЄС зможе зробити це тільки в разі війни?.

– Моя думка дуже проста: краще зробити це до початку війни.

Єдиний спосіб запобігти війні – показати, що ви здатні виробляти необхідну кількість зброї.

Тільки так можливо переконати Путіна, що він зробить велику помилку, якщо спробує перевірити готовність до оборони країн ЄС і НАТО.

Там більше зважаючи, що економіка ЄС в 10 разів сильніша за російську.

"Вперше український ОПК отримує рівність з європейським".

– Розкажіть детальніше про 800 мільярдів додаткових витрат на оборону?.

– Тут є два великі елементи.

Один – 650 млрд євро прогнозованого збільшення витрат на оборону країн-членів.

Наразі члени ЄС витрачають на оборону близько 2% ВВП – деякі менше, деякі значно більше, але в середньому на військові витрати, закупівлю зброї тощо припадає 2%.

Очікується, що на саміті у червні НАТО узгодить нову планку: союзники будуть повинні витрачати не 2%, а 3,5%, або навіть більше.

Тому Єврокомісія дозволила країнам-членам витрачати додатково 1,5% ВВП на оборону, і ці 1,5% не будуть включені в розрахунок бюджетного дефіциту, який регулюється в ЄС і є великою перешкодою для збільшення витрат країн-членів.

Ці 650 млрд на оборону не будуть регулюватися Брюсселем.

Також створюється фінансовий інструмент на суму 150 млрд євро – це позики, що також йдуть на оборонні закупівлі.

На додаток ми полегшуємо розширення оборонного виробництва.

Зважаючи на довгострокові плани військових витрат, банкам стає цікавіше фінансувати побудову нового виробництва.

Крім того, ЄІБ змінить свої правила та надасть більше ресурсів для інвестицій у виробництво військової продукції та товарів подвійного призначення.

Тож справи рухаються.

Ми також очікуємо, що до літа буде затверджено додаткову програму за назвою EDIP, яка дозволить Європейській комісії використовувати кошти бюджету ЄС для підтримки розширення промисловості.

Суми обговорюються, і Європейський парламент шукає, де знайти додаткові кошти.

– Чи буде в цих 800 млрд озброєння для Збройних сил України?.

– Так.

Позики в рамках інструменту на 150 млрд євро можуть брати тільки держави-члени, але вони можуть використовувати ці кошти для спільних закупівель з Україною, у тому числі закупівель в українському оборонпромі для потреб ЗСУ.

Вперше українська промисловість отримує рівне ставлення з європейською оборонною промисловістю.

Ми також шукаємо, як стимулювати держави-члени до саме таких закупівель.

А з тих 650 млрд, які призначені на національні оборонні витрати, частина також може бути витрачена на зброю для України.

Це буде рішенням країн-членів.

Хоча зрозуміло, що країни-члени шукають можливості збільшити передусім власні видатки на оборону.

– На завершення, у мене є складне запитання щодо спільного військового виробництва.

Думаю, ви чули про скандал із 120-мм мінами неналежної якості.

Чи створює це проблеми у довірі для європейських партнерів до українських оборонних виробництв?.

– Можу сказати, що з європейського боку я не чую багато про цю проблему.

Навпаки: наразі я бачу, що європейці все більше привозять свої підприємства в Україну.

Прем'єр-міністри європейських країн приїжджають до України зі представниками свого ОПК, які шукають можливості для спільної розробки продукції, створення спільних підприємств тощо.

Крім того, у понеділок у Брюсселі відбудеться великий захід – Форум оборонної промисловості ЄС-Україна.

Тож я не бачу жодних ознак недовіри.

Навпаки, я бачу, що європейські промисловці все більше розуміють, що їм є чому повчитися в українців.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".