З якими проблемами зіткнувся Дональд Трамп під час турне Близьким Сходом

У своєму турне Близьким Сходом цього тижня Дональд Трамп стикається з регіоном, який суттєво змінився порівняно з часами його першої каденції.

Проблема ізраїльсько-палестинського конфлікту, як і раніше, залишається невирішеною, так само як і виклики, пов’язані з просунутими ядерними програмами Ірану та нестабільністю в Іраку, Лівані, Лівії, Сирії та Ємені.

Але це старе вино тепер розлите в нові пляшки.

Про нові тенденції, які змінюють правила гри в регіоні й ускладнюють завдання для американської політики, читайте в колонці Аарона Девіда Міллера і Лорен Морганбессер з Фонду Карнегі Близькосхідні виклики Трампа: як зміниться політика США у регіоні.

Далі – стислий її виклад.

На думку авторів колонки, найбільш вражаючою зміною є посилення ролі Ізраїлю як регіонального надгравця.

Представники Фонду Карнегі нагадують, що Ізраїль завдав нищівного удару по ХАМАС та "Хезболлі", зруйнував значну частину іранських потужностей із виробництва балістичних ракет і засобів ППО, а також переосмислив концепцію охорони кордонів, діючи на випередження і самостійно усуваючи загрози.

"Здавалося б, логічним кроком стало би перетворення цієї військової переваги на політичні домовленості або мирні угоди.

Але праворадикальний уряд прем’єра Біньяміна Нетаньягу, схоже, не зацікавлений у таких кроках і навряд чи змінить свій курс", – припускають Міллер та Морганбессер.

Арабський світ тим часом залишається дезорганізованим.

Щонайменше п’ять арабських країн перебувають у стані серйозної внутрішньої кризи або краху державності.

У цьому вакуумі сили посилилися два альтернативні полюси, констатують автори колонки.

Перша група – це держави Перської затоки: Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар.

Вони відносно безболісно пережили "арабську весну", мають стабільні авторитарні режими і великі ресурси, що дозволяє їм домінувати у регіоні.

Друга група – неарабські держави: Ізраїль, Туреччина та Іран.

"Це єдині країни регіону, здатні проєктувати військову силу за межі своїх кордонів", – зазначають співробітники Фонду Карнегі.

На їхню думку, атака ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року не повернула палестинське питання до центру міжнародного порядку денного, а навпаки – посилила ізоляцію палестинців, залишивши їх без реальних варіантів.

Автори колонки визнають, що міжнародна спільнота надто розділена, зайнята власними інтересами й не спроможна на скоординовану підтримку Палестини.

"Палестинський національний рух – також у кризі: народ змушений обирати між ХАМАС та президентом Махмудом Аббасом, що старіє.

Шанси на реалізацію рішення про дві держави виглядають як ніколи примарними", – пишуть співробітники Фонду Карнегі.

І хоча Сполучені Штати очевидно зайняли проізраїльську позицію, водночас Дональд Трамп залишається непередбачуваним, констатують Міллер та Морганбессер.

Вони нагадують, що Трамп оголосив про нові переговори між США та Іраном у присутності Нетаньягу, який вважає воєнне втручання єдиним вирішенням іранської ядерної проблеми.

Однак якщо ці переговори таки зрушать з місця або ж якщо зацікавленість Трампа у нормалізації відносин між Ізраїлем та Саудівською Аравією посилиться, він може опинитися втягнутим у близькосхідний переговорний процес – з усіма його складнощами.

Ці потенційні сценарії вже зараз спричиняють напругу між Трампом та впертим Нетаньягу, зазначають співробітники Фонду Карнегі.

До слова, американський президент не планує відвідувати Ізраїль під час своєї близькосхідної поїздки.

Докладніше – в колонці Аарона Девіда Міллера і Лорен Морганбессер Близькосхідні виклики Трампа: як зміниться політика США у регіоні.