Чому Трамп тисне на Київ, а не на Москву

Знаєте, що у великій політиці гірше за клоунаду? Клоунада передбачувана! Бо зовсім не смішно, тільки сум і огида.

Напередодні розмови з володарем чарівного чемодана Путіним президент США Дональд Трамп публічно обурювався, що Тейлор Свіфт, Брюс Спрінгстін та інші зірки американського шоубізу не підтримали його на виборах, і йому досі пече.

І це цілком зрозуміло і передбачувано. Бо непідтримка Трампа – це страшний злочин проти людства. Натомість, путінська агресія, яка призвела до загибелі сотень тисяч людей, величезних руйнувань і скалічених доль – це лише привід обмінятися думками, як і скільки можна буде заробити, коли війна якось скінчиться...

Хтось сумнівався, що Трамп після розмови з Путіним буде у захваті, яка чудова бесіда в них відбулася і як вони фантастично один одного розуміють? І які у них неозорні перспективи на співпрацю? Хиба дивина, що Путін після розмови буде бекати про якісь химерні компроміси, які треба знайти з Україною, зокрема, щодо першопричин війни?

Мабуть, тільки Трамп не розуміє (або робить вигляд), що першопричиною війни є хворе бажання Кремля поглинути або знищити Україну. І де тут проглядається обопільно прийнятний компроміс? А от черговий меморандум укласти – це святе. Нам будапештського недостатньо, надо ще стамбульський підписати. І це також було зрозуміло заздалегідь, бо є класичної форми затягування переговорного процесу без реального результату.

Коротше, Трамп і досі не готовий тиснути на того Володимира, який у Москві. Але він з задоволенням компенсує це тиском на того, який у Києві. І добре, що весь цей розклад почули і зрозуміли у підсумковій телефонній розмові лідери європейських країн.

Краще б президент супердержави США повністю зосередився на естрадних інтригах і регулярному, як захід сонця, буцанні Байдена, ніж займався пошуком миру між Україною Росією. Бо його «нейтральне» посередництво просто посилює країну-агресорку, яка і без того має катастрофічну ресурсну перевагу над Україною.

Може, новий Папа зможе якось зарадити. Він принаймні жодного разу не натякав на бажання отримати Нобелівську премію миру у додаток до позолочених літаків та мільярдів пожертв у фонд свого родича.